Анна Щербина до початку повномасштабної війни жила в Києві. Там працювала з танцювальним колективом, займалася з 50 дітьми. У лютому 2022 року повернулася в місто Помічна Новоукраїнського району Кіровоградської області й організувала новий колектив. Він об’єднує 120 місцевих дітей різного віку. Вони всі разом нещодавно виходили на сцену під час звітного концерту в Помічній. Зібрали 23 тисячі для ЗСУ. Авторкою шоу й балетмейстеркою-постановницею була сама Анна. Як дівчині вдається справлятися з такою кількістю дітей, як вона вигадує постановки й робить їх, кого вважає своїми вчителями і які риси характеру їй допомагають, розповіла Суспільному.
Анна Щербина народилася в Помічній і тут закінчувала школу – ліцей №1 імені Героя України Євгена Березняка. У 12 років захопилася спортивно-бальними танцями й з дев’ятого класу почала їздити в Кропивницький у колектив "Конвалія", щоб займатися з тренером. Наставницею Анни стала кропивницька хореографиня Євгенія Цапенко. "Це вчителька, яка мені простягла руку в складний час, підтримала мене й дала багато знань, – згадує дівчина. – Вона навчила мене класичному танцю. А без нього в хореографії нікуди. Якщо ви займаєтесь танцями, треба розуміння позиції ніг, рук, постави тіла. Тому класичні уроки танцю базові та обов’язкові, щоб досягти високих результатів".
Анна закінчила школу з медаллю, добре написала ЗНО і це разом зі знанням класичного танцю допомогло вступити на бюджет в Київський національний університет культури й мистецтв. Саме в цьому виші дівчина отримала повну вищу освіту.
"Я дуже вдячна Михайлу Михайловичу Поплавському за мій досвід роботи на великій сцені, – говорить Анна. – Я танцювала в нього в основному складі. Ми виступали в Національному палаці мистецтв "Україна", Палаці спорту. Шоу, які робить Михайло Михайлович, – це завжди велика масовка, багато людей. Те, що я брала участь у цьому, потім дуже сильно допомогло мені організувати такий великий колектив дітей".
Але це було не відразу. На першому курсі довелося багато працювати, щоб викладачі помітили її, згадує Анна. "Я дуже старалась, займалася з тренерами, щоб покращити свій рівень, проробила величезну роботу над собою. Окрім того, що багато часу проводила на тренуваннях в танцювальному залі, я ще й сама почала ставити номери. Я працювала в дитсадочках, інших місцях. У мене почали замовляти постановки, а потім і запросили в школу навчати хореографії. До початку війни я пів року працювала в Києві зі своїм колективом з 50 діток. Він мав назву "Step by step".
Магістерська спеціальність Анни – "балетмейстер-постановник". "Усі номери я створюю сама. Вони авторські. Я ніде нічого не беру. Для мене дуже важлива драматургія номера – щоб все було з сенсом. Щоб я показувала не просто набір рухів, а могла щось з душею передати глядачу. Цьому мене теж навчив Університет культури й мистецтв, наші балетмейстери-постановники. Я дуже вдячна їм. Дмитро Базела, Мирослав Кеба, Максим Бевз, Світлана Єфанова, Анна Перова – це мої викладачі, які вірили в мене. Також були тренери Дмитро Позовний та Дмитро Влох. Усі ці люди допомогли мені стати професійною танцівницею", – каже Анна Щербина.
Також багато чого вона навчилася в хореографа Олександра Лещенка. "Він нам робив постановки на шоу Поплавського. Я захоплювалась тим, як він збирає таку велику кількість людей, як працює з ними, наскільки він сам – велика індивідуальність".
Анна говорить: якщо робити принциповий вибір – бути танцівницею чи балетмейстеркою, то вона обере друге. "Мені краще ставити танець, ніж самій його виконувати. От саме робота з дітьми – це більше мій профіль. Можна бути танцівницею (я теж це вмію і люблю), але працювати з дітьми мені більше подобається".
З початком повномасштабної війни Анна Щербина повернулася в Помічну. "Коли я приїхала в лютому з Києва, то була дуже засмучена, як і всі люди тоді. Потім мені запропонували поставити танець до Дня перемоги, і я вирішила дати можливість дітям і собі трохи відірватися від подій в країні. Я працювала три місяці благодійно, суто для підтримки діток. Ми зробили наш перший танок "Ми за мир". Тоді я ще не знала, чи залишусь. А потім у вересні я побачила, що війна не закінчується, і я вирішила відкрити свій колектив тут. Його так само назвала "Step by step".
За словами Анни Щербини, було дуже багато охочих. У колективі 120 дітей, які поділені на п’ять груп залежно від віку. "Є дітки, яким по три роки й два роки вісім місяців. А є одинадцятикласники. Кожна група займається тричі на тиждень. А перед нашим звітним концертом ми тренувалися щодня по три години цілий місяць. Деякі дні випадали через обстріли, але ми потім відпрацьовували в неділю. Я також ще проводжу індивідуальні заняття. Тому в мене графік з десятої ранку до о пів на дев'яту вечора шість-сім днів на тиждень".
Для занять орендували приміщення колишнього кафе. Там Анна за свої гроші утеплила підлогу, щоб дітям було зручно займатися. "З ремонтом допоміг тато, – розповідає дівчина. – Взагалі родина – це моя найбільша підтримка. Мама – вчитель мистецтва й музики. Вона допомагала з організацією нашого нещодавнього благодійного концерту. Дідусь був директором школи, він став моїм найбільшим мотиватором. Мабуть, мені багато передалося ще й від творчої сім'ї".
Дизайн костюмів для виступів Анна вигадує сама. "Щоб було красиво, індивідуально й не дуже дорого по грошах. Пошиття замовляю в майстрині, яка мене обшиває ще з трьох рочків. Вона приїжджає до нас на заняття, знімає мірки з дітей й поступово шиє костюми".
Танцями можуть займатися всі охочі, каже Анна. У свої групи вона відбір не влаштовує. "Звичайно, бажано, щоб дитина мала відчуття ритму. Але навіть якщо його немає, то ми розвиваємо, виконуємо вправи. Я завжди дітям кажу, що я в них вірю. Головне – це бажання й велика праця".
Звітний концерт навали "Все є і буде Україна". На сцені виступали всі діти. "Спочатку ми це все відпрацьовували окремо по групах у залі. А потім проводили репетиції для того, щоб звести всі групи разом, – розповідає хореографка. – У шоу я люблю поєднувати різні стилі. У мене можна побачити й бальний, і сучасний танці, якщо це потрібно по драматургії. Постановка була про наше сьогодення. Зал зібрався повний. Усе пройшло на одному диханні. Зібрали майже 23 тисячі гривень. Зараз ми плануємо їх розділити між татусями учасників колективу, які беруть участь у бойових діях".
Нині діти перебувають на канікулах до середини серпня. Наступною Анна Щербина хоче зробити постановку "Віра дарує крила". Це її магістерська робота в університеті. "Це моя велика мрія. Я дуже хочу поставити з помічнянськими дітьми цю виставу. Вона про білу ворону. Там розглядаються різні моральні теми – такі як булінг, важливість бути особистістю, не боятися відрізнятись від усіх і вірити в себе. І я в вересні почну роботу над цією постановкою. Я думаю, це буде дуже корисно для молоді й всіх інших. Треба вірити в себе".
