У Гайворонській громаді на Кіровоградщині відкрили Університет третього віку. Туди ходять на лекції й гуртки студенти, старші за 60 років. Проєкт працює на базі гайворонського територіального центру соціального обслуговування. Про це розповіла директорка центру Наталія Поліщук.
Проєкт започаткували, щоб допомогти людям старшого віку організувати дозвілля, розповідає Наталія Поліщук.
"У нашій громаді пенсіонери хочуть спілкуватися й зайняти свій вільний час. Міський голова пішов їм назустріч, і ми запустили нове відділення денного перебування, у якому надається послуга "соціальна адаптація". І от на базі цієї послуги й виник Університет третього віку".
За словами Наталії Поліщук, Університет третього віку – це освітня програма. В Україні вона діє переважно при громадських організаціях і територіальних центрах. У Гайвороні подібний проєкт існував кілька років тому.
"До поділу на громади в нас уже був такий університет, але тоді ходили 8-10 людей. А тепер 30 людей прийшли на урочисте відкриття, і ми навіть не знали, де їх посадити. Це дуже приємно, що послуга має такий попит".

До університету поки набрали 30 студентів. Для них приготували вісім факультетів. Лекції розпочалися 1 червня. Студентам викладають психологію, українську літературу, польську мову, основи здорового способу життя, хоровий спів, образотворче мистецтво, швейну справу, комп’ютерну грамотність. Частина вчителів – працівники територіального центру. Це швачка, медсестра, психолог. Інші допомагають проєкту на волонтерських засадах.
"Хоровий спів викладатиме керівниця ансамблю з будинку культури, – говорить Наталія Поліщук. – Образотворче мистецтво – художниця. Ми залучали викладачів за їхніми інтересами й спеціальностями, щоб вони це справді вивчали й могли передати людям".

Університет працює у будні дні. На кожен факультет записалися по 17-18 людей, каже директорка терцентру.
"Узагалі-то в нас 30 особових справ. Але люди ходять по різних факультетах. Хтось відвідує три факультети, хтось – один. А є такі, які хочуть на всі факультети ходити й просять: "Зробіть так, щоб я всюди потрапила". Якщо навіть буде понад 30 людей, то ми всіх прийматимемо. До нас навіть з інших громад дзвонили. Ми не відмовляємо людям. Університет відвідують п’ятеро переселенців. Наприклад, одна жінка переїхала з Донецької області. До війни вона працювала вчителькою математики".

За словами Наталії Поліщук, для проєкту є вся потрібна навчальна база.
"Ми готувалися до цього й закупили меблі. Маємо великий кабінет на 14 місць. Але оскільки людей багато, то ми поділили всіх на дві групи. Хоровий спів у нас відбувається в коридорі. Там якраз 30 місць і добра акустика. Для швейної справи купуємо матеріали. Для предмета "здоровий спосіб життя" частину купили, інше – гуманітарна допомога. Є навчальний проєктор. Також міська рада подарувала три ноутбуки. Окрім цього, поряд є приміщення, де в нас для студентів є чай і печиво. Графік занять у нас чіткий. Ми його причепили на вхідні двері. Усіх відвідувачів фіксуємо. Так що у нас усе серйозно".
Поза межами занять студентів планують водити на екскурсії й прогулянки.
"Міський голова обіцяв нам надати транспорт, якщо, наприклад, група захоче поїхати в Умань. Ми їх, звісно, супроводимо. Під час поїздки люди будуть під наглядом медсестри. Також вони всі зараз захопилися скандинавською ходьбою, і ми зараз шукаємо спеціальні палиці для цього, щоб усім охочим вистачило. Ми підтримуємо різні ініціативи, щоб люди до нас йшли".