Кропивничанка Зоя Лебідь зареєструвала петицію про зміну процедури прощання з загиблими військовослужбовцями. Зі слів жінки, в обласному центрі траурна церемонія відбувається виключно на цвинтарі, хоча в інших населених пунктах Кіровоградщини, де вона бувала, у центрі міст та селищ. Вважає, цю ситуацію у Кропивницькому треба виправити.
Зоя Лебідь зареєструвала петицію 23 травня. Говорить, зробити це вирішила після слів військового, які почула під час похорону: "Боєць, який стояв на прощанні біля мене, сказав: "Якщо щось трапиться, то нехай мене краще поховають у селі, там більше уваги". Ці слова мене дуже вразили. Дійсно, у селах загиблого воїна зустрічають на колінах і на прощання приходять усі жителі".
Говорить, організація прощань у кожному населеному пункті відрізняється, стандартів немає, все влаштовують місцеві організатори. До прикладу навела місто Світловодськ Олександрійського району.
"У Світловодську прощання відбувається на центральній площі міста. Перекривають дорогу, тіло військового зустрічають на колінах. Є мікрофон, тому добре чути промову тих, хто виступає, є сценарій і ведучий з місцевого Будинку культури. Він коротко озвучує інформацію про загиблих, оголошує хвилину мовчання. Спочатку світська частина, коли виступають побратими, міський голова. Далі коротка служба, тому що основна на цвинтарі. По часу це займає 20-30 хвилин. Далі траурна церемонія проходить два квартали містом, попереду великий прапор, який також несе міський голова. На цвинтар уже їдуть рідні і близькі".
Зі слів жінки, крім Кіровоградщини, також бувала у Львові, де з воїнами прощаються у Гарнізонному храмі. У Полтаві – на подвір'ї Свято-Успенського собору Православної Церкви. Проаналізувавши під своєю публікацією у Facebook коментарі вдів, дітей та батьків загиблих, створила петицію, щоб змінити процедуру прощання в обласному центрі.
Авторка петиції пропонує:
- Розділити церемонію прощання на світську і церковну. Світська має бути в центрі Кропивницького (на Театральній площі, площі Героїв Майдану або перед міською радою). Перекрита дорога, виключена музика у кафе і ресторанах. Коли з машини виносять труну з воїном, її зустрічають на колінах коридором, про що оголошує ведучий. Звучить пісня "Пливе кача";
- На церемонії має бути ведучий, мікрофон, колонки, музичний супровід;
- Написаний сценарій: оголошення зустрічі на колінах, інформації про загиблих, надання слова побратимам або представникам військової частини, військкомата, міської ради, за потреби рідним. Оголошення хвилини мовчання, про покладання квітів, про продовження церемонії на цвинтарі;
- Представники духового оркестру повинні мати однотипний одяг (футболка чи сорочка/штани);
- Прапор, яким покрита труна – нести перед нею два квартали, потім скласти і вручити рідним;
- Нести труну на руках квартал або два, далі в машину, автобус і на другу частину церемонії – на цвинтар;
- На цвинтарі має відбуватися панахида, облаштовані шатро від дощу і сонця та більше лавок;
- Розміщення стендів з фото та інформацію про загиблих на одній з центральних площ міста;
- Виключити з пропозицій ритуальних агенцій для родин загиблих штучні вінки і рушники з російськими надписами, пластикові рукавички. Не закуповувати їх від міської ради.
"Вже кілька тижнів чую від різних знайомих, що, за їх відчуттями, у Кропивницькому "війни немає". Що ми не на лінії фронту і у нас відносно безпечно. І тим складніше переживати контраст між "є — немає" тим, хто з тих чи інших обставин ближче до війни. – говорить Зоя Лебідь. – Не знаю, чи змінить щось прощання в центрі міста, перекритий рух, зустріч на колінах, мікрофон для тих, хто хто виступає, чіткий сценарій, відкритий намет від сонця і дощу, виступи побратимів, душевні слова, співучасть представників влади. Але по моїм відчуттям – віддавати шану можна по різному. Не впевнена, що це має значення для загиблих, але точно має значення для рідних, для кожного. В кінцевому результаті – для Перемоги".
Війна – це не тільки про загиблих
Підтримує створення петиції кропивничанка Інга Дудник, яка втратила на війні доньку та зятя – Ольгу та Тараса Мельстерів. Жінка вважає, процедуру поховання та вшанування загиблих захисників у Кропивницькому треба змінювати. Адже війна – це не тільки про загиблих. Це також стосується і роботи з сім'ями полеглих, зниклих безвісти, військовополонених.
"Я вважаю, що похованням захисників та захисниць у місті має займатись людина не шаблонно, а яка дійсно переймається цим питанням. Крім цього, усі ескізи пам'ятників та меморіальних дошок потрібно узгоджувати з сім'ями загиблих воїнів, а не проводити тендери на їх виготовлення без нашого відома. І мова йде не лише про мою доньку та зятя. Міська рада повинна налагодити з людьми діалог та комунікувати, а не працювати автономно".
Як прощаються з бійцями у Черкасах
Жителька міста Мала Виска Новоукраїнського району Валентина Демчак розповіла Суспільному, що 12 квітня була на похованні свого племінника Дмитра Безпалова, який загинув на Луганщині. Жінка побувала на церемонії у Черкасах, де жив боєць. Говорить, такий досвід вшанування захисників потрібно впроваджувати на Кіровоградщині.
"У Будинку Трауру на великому екрані транслювали фото Дмитра, його переписку у соціальних мережах з рідними, де він повідомляв, що у нього все добре і просив не хвилюватись. Був встановлений мікрофон, ведуча церемонії розповіла про загиблого – де він навчався, чим займався та як загинув. Прапор, яким була вкрита домовина, віддали мамі. Потім вона встановила його на могилі сина".
Зі слів Зої Лебідь, 24 травня у неї відбудеться зустріч з заступником міського голови Кропивницького Олександром Мосіним, на якій вона планує озвучити усі пропозиції про зміну процедури прощання, викладені у петиції.
На 09:00 годину 24 травня петицію підписали 116 людей. Підписи збиратимуть до 7 липня 2023 року. Щоб це звернення розглянули в міській раді, потрібно зібрати 450 підписів.
