"У Бобринці треба розвивати централізоване водопостачання". Про це сказала заступниця виконавчої директорки громадської організації "Флора", керівниця проєкту "Бобринецька громада в контексті водної безпеки" Ірина Мунтян. Екологи "Флори" провели дослідження на території Бобринецької громади в Кіровоградській області й розробили рекомендації, як там можна поліпшити ситуацію з водою.
У Бобринецькій громаді найскладніша ситуація з водопостачанням на Кіровоградщині, каже Ірина Мунтян.
"Самі жителі, як ніхто, це розуміють. П’ять років тому, коли в громаді проводили опитування стосовно місцевих проблем, то всі говорили про воду. Ця громада південна. Вона забезпечується з річки Сугоклії, з Полум'янського водосховища. Централізоване водопостачання охоплює 90 відсотків жителів Бобринця".
За словами Ірини Мунтян, через проблеми з греблею Полум’янському водосховищу загрожує обміління.
"Щороку влітку жителі Бобринця терплять ситуацію, коли річка міліє, і вода стає зеленою. У довгостроковій перспективі ми маємо оздоровлювати річку. Хоч на території громади немає жодних промислових скидів, як, наприклад, у ситуації з Інгулом, але Сугоклія терпить велике антропогенне навантаження від домогосподарств і аграрного сектору".
Підземні джерела тут – не альтернатива. Зі слів Ірини Мунтян, на всю Бобринецьку громаду 47 криниць. Якість води там не відповідає нормам. Такі висновки дослідження, яке провели в рамках проєкту.
"Ми дослідили 17 джерел. 13 проб взяли в Бобринці, три – у селах громади (Дібрівці, Коржевому й Шляховому). Одну взяли з річки Сугоклія. Аналізи виявили, що вся ця вода не відповідає нормам ні за мікробіологічними, ні за фізико-хімічними, ні за санітарно-токсикологічними показниками. Є перевищення по бактеріях, сульфатах, нітратах, мінералізації, залізу, сухому залишку. У деяких пробах вміст нітратів перевищував норму в понад вісім разів. Гарна новина полягає в тому, що радону ми не виявили. Інші показники не дозволяють вживати цю воду".
Потрібно працювати над централізованим водопостачанням, каже Ірина Мунтян.
"Це єдиний вихід. Тут розв'язати проблему питної води можна лише так. Це вода, яку готують, чистять і доводять до норми. Там проводять постійний моніторинг. Поки що жодне децентралізоване джерело нормам не відповідає, і витрачати ресурси на упорядкування кожного – нераціонально. Для кожного села так само має бути одна свердловина".
Треба оздоровлювати річку й саму територію. "Водообмін у природі відбувається постійно. У домогосподарствах треба розширювати каналізаційну систему, щоб не створювати вигрібних ям. В аграрному секторі варто вносити менше азотних добрив. Тут є цікавий факт. Ми знаємо від жителів громади, що за рік воєнного стану нітратів і пестицидів поменшало. Але це не через те, що в когось з’явився свідомий підхід до цих речовин, а через подорожчання азотних добрив".
За словами Ірини Мунтян, у рамках цього проєкту в громаді провели дев’ять публічних заходів.
"Ми говорили з молоддю, і зі старостами сіл, з активними жителями, підіймали всі ці теми. Виступали експерти з природного режиму й оздоровлення річок, лікарі-гігієністи, фахівці Держпродспоживслужби, які розповідали про норми води. Також ми розробили 10 простих рекомендацій щодо поліпшення якості питної води. Вони на рівні місцевої політики й не потребують багато управлінського й фінансового ресурсу".
Серед таких пропозицій – зробити висновки дослідження публічними, щоб жителі самі ухвалювали рішення, чи можна пити воду, й скласти чіткий графік її аварійної подачі. "Щоб люди знали – якщо води не буде, зможуть отримати її, до прикладу, на площі о 12 годині".
Також екологи радять зміцнювати захисні смуги біля водойм. "Ця проблема є у всіх громадах. Їх розорюють і використовують для дач. Насправді там треба висаджувати відповідні дерева, підвищувати біологічну різноманітність, щоб заводилися різні рослини й тварини. І тоді цей процес, як показує досвід європейських країн, оздоровлює річку".
У самої громади є план удосконалення послуг водопостачання, каже Ірина Мунтян.
"Там заклали багато заходів. Наприклад, планують закінчити реконструкцію підстанції другого підйому. Також є проєкт про створення мережі точок питної води – бюветів. Щоб жителі їх могли купити, а для шкіл, лікарень і дитсадків вони подавалися безплатно. Ми рекомендували цей план виконувати. Усі проєкти дуже достойні й варті втілення, а ми як громадська організація будемо допомагати залучати донорські гроші, міжнародну технічну допомогу".
