64-річний Василь Лашкул з міста Олександрія Кіровоградської області цієї весни виграв командне срібло на чемпіонаті світу з легкої атлетики. Турнір відбувся у польському місті Торунь. У віковій категорії 60+ олександрієць разом із двома іншими українцями став віцечемпіоном на півмарафонській дистанції (21 кілометр 900 метрів – ред.). Василь Лашкул розповів Суспільному, як тримає себе у формі, чому любить пробіжки й що для нього означає вираз "спортивний характер".
У чемпіонаті світу взяли участь понад 4000 атлетів з 88 країн світу. Україну представляли 77 спортсменів. Збірна України посіла 16 командне місце, виборовши сім золотих, сім срібних та вісім бронзових медалей.
Василь Лашкул – пенсіонер. Працював на шахті в Олександрії. Спортом цікавиться з дитинства. Грав у футбол, настільний теніс, займався плаванням. Останні 12 років захоплюється бігом.
"Бігаю в середньому п’ять днів на тиждень. Бігаю сам, але однодумців в Олександрії, звичайно, маю. Просто мені зручно бігати самому. Виходжу увечері – десь о 16:00. Стадіони в місті футбольні, без легкоатлетичних доріжок. Тому я бігаю в різних місцях. Стараюся вибирати, де менше машин. Коли дощ, біжу по асфальту".
За годину-півтори Василь Лашкул пробігає 12-15 кілометрів.
"Біг на швидкість я ніколи не любив. Хоча для свого віку спринт (короткі дистанції – ред.) непогано бігаю. Але мені більше подобаються середні дистанції (від 400 метрів до півтора кілометра – ред.). Але для цього знову ж таки треба стадіон. Тому я перемикнувся на півмарафон – 21 кілометр".
За словами Василя Лашкула, за 12 років він понад два десятки разів був чемпіоном України у своїй віковій категорії. Також завжди хотів виступати на чемпіонатах Європи й світу.
"А це якось так склалося, що турнір відбувався не так далеко – в Польщі. І я вирішив поїхати. Бо, наприклад, поїздка в іншу країну, наприклад, Італію, обійшлася б у 900 доларів. Це для мене було б нереально. Я ж їжджу за свої гроші. Фінанси – це взагалі проблема для всіх людей, які виступають у ветеранських турнірах. Хто сам платить, хто знаходить спонсорів. Ветеранська публіка різна. Там люди різних професій. У кожного свої можливості. Моя мета – добре виступити. У когось ціль просто взяти участь".
Василь Лашкул подав заявку на світовий чемпіонат, сам зареєструвався й оплатив участь у чемпіонаті. Командну заявку підписувала федерація.
"Чемпіонат тривав сім днів. Півмарафон був в останній день. Наша компанія приїхала за дві доби до нього. Сам чемпіонат справив дуже сильне враження. По-перше, він був зимовий, і змагання відбувалися в залі. Лише півмарафон, кроси, ходьба були за межами залу. Манеж там, звичайно, космічний. В Європі точно один з найкращих. І з точки зору організації також був сильний чемпіонат. До нас, українців, підходили американці, спортсмени з інших країн, підтримували".
У віковій категорії Василя Лашкула (60+) від України заявили дев’ятьох людей.
"Команду утворили три найкращі бігуни країни. Їхні результати підсумували, й команда отримала залік. Ми стали срібними призерами. Я показав найкращий час (одна година 22 хвилини 54 секунди – ред.). Тобто в особистому заліку серед усіх спортсменів своєї вікової категорії я був сьомий. Серед українців – найкращий".
За словами Василя Лашкула, його підготовка полягала в регулярних тренуваннях.
"Харчування в мене звичайне. Їм усе. Лише перед чемпіонатом два місяці вживав більше вітамінів. Інколи лінуюся тренуватися й змушую себе, але взагалі в мене з силою волі нормально. Ви ж розумієте, щось змусити себе зробити – це вже проявити характер. Якщо себе не змусиш, нічого й не зробиш. А у спортсменів це відбувається упродовж десятків років. Без характеру нічого не буває. Спорт привчає людину до порядку й сили волі".
Василь Лашкул вважає біг засобом від багатьох проблем.
"Коли біжиш, в голові ніби проясняється. Ти забуваєш про все. Це свого роду психотерапія. Людина наче заходить у свій світ. Звичайно, якщо я багато бігаю, це не значить, що всі так мають робити. Можна пробігти два-три кілометри або хоча б зарядку зробити. Я думаю, що 2-4 кілометри – оптимально для людини. Для змагань це, звичайно, мало. Я за три місяці зимою пробіг 1050 кілометрів. Було шість тренувань на тиждень. Щодня – по 15 кілометрів. Але я вже, як кажуть, фанат. Маю залежність від спорту. Як не бігаю, то недобре почуваюся. Якби повернутися назад, у юність, то я б ще більше спортом займався".
Підписуйтеся на новини Суспільне: Кропивницький у Вайбері, Телеграм, Інстаграм та Ютуб
