"Їхав козак за Дунай" – одна з найвідоміших українських пісень. Текст перекладений багатьма європейськими мовами – німецькою, французькою, італійською, англійською, чеською, польською. Її музичні версії писав Бетховен і інші європейські композитори. Автор романсу – український козак Семен Климовський. Він жив у 18 столітті на території нинішньої Кіровоградщини. Про те, хто і як це встановлював його зв'язок з нашим краєм, Суспільному розповіла вчителька української мови й літератури Новопразького ліцею №1 Наталія Бугайова.
Семена Климовського і досі дехто називає напівлегендарним, сумніваючись у тому, що він колись існував, говорить Наталія Бугайова. Але це реальна людина.
"Він – не вигаданий романтичний герой, а український поет 18 століття. До нас дійшло мало відомостей про його життя й творчість. Але в джерелах 18 й 19 століть про нього кілька разів згадують як про історичну особу".
Відомо, що Семен Климовський народився на межі 17 й 18 століть й служив у харківському козацькому полку. Життя його було довгим, майже сторічним.
Темою Климовського займався український письменник і учений Григорій НудьгаУкраїнський письменник, літературознавець, фольклорист, дослідник української пісні. Роки життя - 1913 - 1994. Він почав шукати, де в Україні, окрім Харкова, міг жити поет.
Ученому трапився нарис мандрівника Миколи Левицького. Левицький розповідав про свою зустріч з Климовським в поета на хуторі. Климовський на той час був уже старою людиною. Нарис датувався 1818 роком.
"Як і чому поет переїхав з Харкова на Херсонщину, лишається загадкою, – каже Наталія Бугайова. – Але Левицький дав точну останню адресу проживання Климовського – село Припутні Єлисаветградського повіту на Херсонщині".
Це була територія нинішньої Кіровоградщині. Але який саме її куток – ніхто не знав.
"Розшуки села на карті теперішньої Кіровоградщини та в новіших довідниках не дали результатів, – розповідає Наталія Бугайова. – Не знайшли його слідів і працівники Кіровоградського краєзнавчого музею. Уже почали думати, чи не є нарис Левицького художньою вигадкою? Григорій Нудьга припускав, що Припутні могли перейменувати або приєднати до іншого села. Причому зробили це давно, і тому довідники нічого про це не подають".
Ось що Микола Левицький писав про хутір Припутні й зустріч з Климовським
"Ідучи під тінню густих гаїв, ми поволі наближалися до чарівного села поважного Климовського, розташованого в глибокій долині серед усміхненої природи. Сільський будиночок і подвір’я оточені високими тополями, ряди хаток, що біліли в садочках на березі дзеркального ставка, – все це було освітлене вечірнім сонцем. Отари худоби поверталися в долину… З Горацієм і Вергілієм (книжками – ред.) застали ми поважного старця – вони були напутниками його юності, а тепер – друзями старості. Час посипав легким інеєм його голову, але він не скаржиться на швидкість руху Сатурна. Йому й тепер все подобається, він бадьорий духом, веселий і в самотині пише прості, але ніжні вірші. Навчає своїх пісень пастушків, дарує вірші дівчатам. Він поважний при порадах і душа веселощів серед приятелів, живе для дружби й благодійності. До Климовського сходяться ввечері після роботи селяни й слухають його мудрих порад. Після зустрічі з селянами Климовський обіперся об мене, і ми через гай, що підходив до його двору, пішли прогулятися по гористій місцевості, що оточувала його село".
Тим часом Семеном Климовським і його хутором зацікавився краєзнавець з Нової Праги Федір ПлотнірКраєзнавець, літописець Нової Праги. Лауреат Кіровоградської обласної краєзнавчої премії імені Володимира Ястребова. Нагороджений орденом Богдана Хмельницького. Роки життя - 1918 - 2011. Він був переконаний, що нарис Левицького – не вигадка, і що Левицький справді зустрічався з Климовським в поета вдома. Також краєзнавець припустив, що Припутні розташовувалися недалеко від Нової Праги, поряд з селом Мошорине. Про все це Наталія Бугайова дізналася від самого Федора Плотніра.
"Федір Миколайович вважав нарис Левицького правдивим хоча б через те, як той описував поселення Припутні й рельєф місцевості, – розповідає вчителька. – Також Федір Плотнір мав у власній бібліотеці рідкісну книжку, видану в містечку Олександрія ще в 1888 році. Її назва "Результаты подворной переписи Александрийского уезда 1886 года". Тут було підтвердження існування Припутнів".
Якщо вірити результатам цього перепису, у 1886 році в Припутнях були 12 хат, де жили 83 людей. Після 1917 року частина селян вибралися з хутора в інші села. Лишилися там чотири родини.
"Останні мешканці Припутнів повтікали чи померли з голоду в страшному 1933 році, – каже Наталія Бугайова. – Але сільське кладовище збереглося і в повоєнні роки. Потім колгосп переорав ту ділянку й приєднав до польового масиву. Залишилася лише невеличка ділянка".
У цій місцевості не було решток садиби Климовського чи інших натяків на її існування. Але Федорові Плотніру все-таки вдалося встановити деталь.
"Федір Миколайович знайшов людей у сусідніх селах, які знали, де саме колись розташовувалася садиба Климовського. Їм розповідали старші, і це передавалося в з покоління в покоління. Люди прямо рукою вказували на те місце. Що он там, на пагорбі, жив козак Климовський".
Зі слів Наталії Бугайової, земляки так перейнялися цією історією, що вирішили вшанувати пам'ять Семена Климовського й встановити пам'ятний знак на місці ймовірного поховання поета. Це відбулося у 2003 році.
"Учителі створили ініціативну групу, розробили план дій. Коштом Федора Миколайовича Плотніра та батьківського комітету придбали бетонну плиту, власноруч зробили дерев'яний хрест і табличку. Приготували саджанці калини й чорнобривці, і з цим усім вирушили у дорогу. Подорож була нелегкою. Автобус не доїхав до місця призначення близько трьох кілометрів. Там занадто горбиста місцина. Тому все приладдя несли у руках. І весь цей час Федір Миколайович пройшов з нами, попри свій поважний вік", – каже Наталія Бугайова.
Ось як розповідає про свою мандрівку зі школярами й вчителями сам Федір Плотнір. Це уривок з його статті в олександрійській районній газеті "Сільський вісник" за 4 жовтня 2003 року.
"Переважно ґрунтовими дорогами попід лісосмугами та байраками, милуючись золотавими краєвидами, спускаємось у долину до греблі ставу, що споруджена ще в часи Климовського… Показую на місцевості розташування колишніх сільських хаток, кладовища, каскаду ставків, навколишніх байраків. На високій і крутій горі, з двох сторін оперезаній післявоєнними лісосмугами, зберігся куточок древнього сільського кладовища Припутнів. Промайнули над ним століття. Земляні могильні горбочки розмивало дощами, розвівало вітрами, розтавали снігові кучугури. І рельєф місцевості майже вирівнявся. Тільки з народних переказів відомо, що тут було кладовище. А в 1988 році колгосп переорав більшу частину кладовища, приєднавши ту площу до посівного масиву. І тільки у закутку, де лісосмуга круто звертає на південь, зосталася неторкнута частина кладовища. Юні ентузіасти (від 5 до 10 класу) долають крутість підйому, пробираються крізь хащі колючих чагарників та густу акацієву лісосмугу і виходять на кладовище. Ця рідна і праведна земля колись прийняла у свої обійми й славного пісняра Семена Климовського.
Наступними роками жителі Нової Праги не раз сюди їздили. У 2008 році тут зібралися учасники обласного семінару істориків.
На цій історичній землі є три пам’ятні знаки козаку-пісняру Семену Климовському. Один встановили у 2003 році на свято Покрови в степу біля села Мошориного, на місці колишнього хутора Припутні. Це дубовий хрест з гранітною табличкою внизу. Там написано, що тут була садиба "українського козака, поета, філософа Семена Климовського".
Також за п’ять кілометрів від хутора розташований гранітний пам’ятник. З одного боку там написано, що "пісня, яка облетіла весь світ, знайшла свого автора в безкрайніх степах Центральної України". З іншого – "козак-піснетворець, філософ, патріот Семен Климовський доживав свій вік у заснованому ним хуторі Припутні, який знаходиться на відстані п’яти кілометрів північніше цього місця".
Третій знак відкрили в центрі села Мошориного у 2011 році. Тоді на Покрову провели свято козацької пісні. Тут на табличці написано: "Семен Климовський – козак, філософ, поет, автор всесвітньо відомої пісні. Проживав у селі Припутні біля с.Мошорине на рубежі ХУІІ-ХУІІІ століть".
А в Новій Празі вшанували пам'ять самого Федора Плотніра. Він досліджував не лише життя Семена Климовського, а й багато інших рідкісних сторінок історії. У 2018 році до сторіччя від дня його народження відкрили меморіальну дошку на будівлі Новопразької дитячої музичної школи.
Читайте також
- Дуб "Вартовий" у Новій Празі визнали ботанічною пам’яткою. Що спонукало та звідки назва
- У музеї села Мошориного відтворили старовинну українську хату
Повідомляйте про події з життя вашого міста чи селища у Кіровоградській області за цим посиланням
Підписуйтеся на новини Суспільне: Кропивницький у Вайбері, Телеграм, Інстаграм та Ютуб
