16 квітня православні усього світу святкуватимуть Великдень. В Україні другий рік поспіль його відзначатимуть в умовах воєнного стану. Про життя єпархії під час повномасштабного вторгнення РФ, перехід релігійних громад регіону до ПЦУ та цьогорічні Великодні богослужіння Суспільному розповів архієпископ Кропивницький і Голованівський Православної церкви України Марк.
Які зміни відбулися в Кропивницькій єпархії Православної церкви України за рік? (тут і далі – пряма мова – ред.)
Минулий рік ми, як і вся наша країна, прожили в стані повномасштабного вторгнення Російської Федерації на наші землі. Тому зрозуміло, що церква була занурена саме в ці проблеми. Ми старалися бути поруч з нашими захисниками й допомогти їм, чим можемо, – збирати кошти, купляти необхідні речі, надсилати якісь продукти. Наші священники займалися капеланським опікуванням військових. Це наший новий досвід, і він, на жаль, викликаний такою страшною трагедією.
А щодо переходу громад з так званої УПЦ (Московського патріархату – ред.) до Православної церкви України, то цей процес почався ще у 2019 році, коли ми розпочали об’єднавчі процеси й отримали Томос. На сьогодні вже 14 громад Української православної церкви, яка перебуває в єдності з Московським патріархатом, долучилися до Православної церкви України.
Звичайно, більшість громад перейшли без священників. Тобто це була ініціатива самих вірян. Вони збиралися на збори, ухвалювали рішення й долучалися до Православної церкви України.
Окремі громади перейшли зі своїми настоятелями. Це громади Капітанівки, Мартоноші, Панчевого. І ми їм дуже вдячні. Вдячні цим священнослужителям, які в такий непростий для нашої держави час зрозуміли потребу для українців такої консолідуючої сили, як церква, яка б слугувала Богові і своєму народові.
З 2019 року, коли Україна отримала Томос – документ про незалежність нашої церкви, до Православної церкви України перейшло п’ять громад. Від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну – вісім громад. Це інформація від начальника управління комунікації з громадськістю ОВА Віталія Останнього.
Я ще додав Новомиргородську громаду, яка зараз в процесі переходу. Тому в мене така кількість. 14 – це 5 і 9.
Тобто цей процес триває постійно. Люди, ухвалюючи рішення, подають документи. І громад, які переходять до Православної церкви України, більшає.
Звичайно. Дивіться, Українська православна церква (Московського патріархату – ред.) побудувала свою інформаційну політику на неправді. І зрозуміло, що з часом ця неправда викривається, і люди відповідно реагують. Віруюча людина не може миритися з неправдою. І коли їй постійно вказують: "Ми – не Московський патріархат", то людина знає, що вони – це якраз Московський патріархат. Це не є якась таємниця.
Про це свідчить і сама російська церква. Вона говорить, що на теренах України є їхня частина з назвою Українська православна церква (Московського патріархату – ред.). Про це свідчить і Вселенський патріарх Варфоломій. Він говорить, що тут є структура російської церкви. Вона неканонічна і називається Українська православна церква. Тому зрозуміло, що коли люди про це дізнаються й аналізують, то це спонукає їх до певних дій.
Деякі люди змиряються з неправдою. І це дуже гірко, тому що християнин не має миритися з неправдою. Вони навіть починають цю неправду поширювати.
Інші люди ногами демонструють свою незгоду з цією неправдою. Вони просто покидають храми УПЦ (Московського патріархату – ред.), шукають наші храми (Православної церкви України – ред.) й долучаються до них.
А ще є люди, які беруть ініціативу у свої руки, збираються громадами й ухвалюють відповідні рішення. Рішення про те, що їм треба не покидати свій храм, віддаючи його на поталу Росії, а разом зі своїм майном і храмом перейти до Православної церкви України. Ми вітаємо таких людей. Вони беруть ініціативу у свої руки і захищають свої храми, долучаючись до Православної церкви України.
Згідно з законом, який набув чинності з 2018 року, Українська православна церква Московського патріархату має змінити назву й вказати свою приналежність до Росії. З вашого досвіду, жителі громад нашої області нині розуміють відмінність між Українською православною церквою, яка причетна до Росії, й Православною церквою України?
На жаль, не всі. Українська православна церква, яка перебуває в єдності з Московським патріархатом, так і не виконала цього закону і не перейменувалася. Вона й далі ховається за оманливою вивіскою – ніби українська, ніби православна, ніби церква. Але доступ до інформації зараз мають всі люди. Якби людина зацікавилася, у якій саме церкві перебуває, то це можна перевірити.
Звичайно, є люди, котрі дізнаються правдиву інформацію й тоді вже роблять належні висновки. А є люди, котрі більше довіряють, що говорить їхній священник. Якщо він їх обманює, вони йому вірять. І навіть коли така трагедія відбувається, окремі люди, вже знаючи, що це неправда, все одно дотримуються цієї неправди, транслюють її й захищають. Це дуже дивно, бо християни так не мають поводитися.
Як ви вважаєте, повномасштабна війна впливає на процес переходу до Православної церкви України?
Я не помилюся, коли скажу, що чи не кожен тридцятий українець захищає нашу країну. Зрозуміло, що ця війна стосується великої кількості людей. Багато людей втратили своїх рідних, багато мають їх пораненими, багато моляться за них. І тому зрозуміло, що їм важливо, де вони моляться і з ким вони моляться.
Дуже дивно, коли люди під час російсько-української війни йдуть в російську церкву і моляться за своїх синів, братів, чоловіків. У церкву, яка фактично підготувала основу для цієї війни і через свою пропаганду "русского міра" ту війну зробила реальністю.
Щодо питання переходу на новоюліанський календар. Ми маємо прецедент в нашій області. Минулого року одна з парафій Православної церкви України ухвалила таке рішення. Віряни проголосували за те, щоб святкувати Різдво згідно з новоюліанським календарем 25 грудня. Водохреще цього року вже святкували за цим календарем 6 січня, а не 19-го. Скажіть, який процес переходу на цей календар і що має зробити релігійна громада, якщо є таке рішення?
На сьогодні на новоюліанському календарі в нашій області вже сім громад. Тобто вони відразу після рішення тої першої громади, про яку ви згадали, також ухвалили відповідні рішення на своїх парафіяльних зборах. І оскільки ці рішення були одностайними, то ми дали їм такий дозвіл. Вони отримали благословення від свого митрополита Епіфанія, і синод фактично затвердив ці громади як такі, що живуть за новоюліанським календарем.
На сьогодні діє процедура, що коли громада наміряється перейти на цей точніший календар, то вона має зібратися на парафіяльні збори, ухвалити відповідне рішення, подати нам прохання, і ми даємо такий дозвіл.
У подальшому ми плануємо збирати архієрейський собор у Києві, а потім і помісний собор (найвищий орган Православної церкви України), і на цьому зібранні вирішувати остаточне питання, чи ми як церква повністю переходимо на новоюліанський календар, чи ми лишаємо на вибір кожній громаді це питання? Це буде вирішуватися на такому зібранні.
Я думаю, що ухвалять рішення про долучення нашої церкви до православних церков, які живуть за новоюліанським календарем, а ті громади, які хочуть лишитися на юліанському календарі, матимуть таку можливість через свої відповідні рішення.
Фактично ми спостерігаємо церковну реформу Православної церкви України. Це уніфікація служіння з іншими церквами світу чи відмежування саме від російської церкви?
Тут є і це, і це. З одного боку, ми вже давно потребували виправити цю помилку календарно, тому що якщо ми живемо за новим календарем, то відповідно і свята потрібно було перевести на нього, а не жити в двох реальностях. З іншого боку, спонукою до цієї реформи і можливістю її провести стала саме ця війна й бажання людей відмежуватися від всього російського.
Це не богословська реформа. Вона знакова й вагома, тому що зачіпає всі аспекти нашого побутового й молитовного життя. Ми маємо багато звичок й традицій, прив’язаних до конкретних дат. А тут ми все це зміщуємо і повертаємо дати відзначення певних свят на їхні справжні дати.
Питання не стоїть, коли саме святкувати Різдво чи інше свято. Ці дати чітко визначені. Різдво – це 25 грудня, Водохреща – 6 січня, Покрова – 1 жовтня. Стояла суперечка про те, коли ж насправді є 1 жовтня, 25 січня і 6 грудня? Якщо в цьому питанні ми довіряємо науці, то живемо за тим уточненим календарем.
Якщо ми кажемо, що сьогодні 25 грудня, то, значить, саме сьогодні ми й святкуємо Різдво. А не вираховуємо за старим календарем, що 25 грудня випадає на 7 січня, і от 7 січня ми будемо святкувати Різдво, вдаючи, що це 25 грудня.
Я хочу повернутися до переходу громад до Православної церкви України. Мені відомо принаймні про два випадки, коли священники Української православної церкви Московського патріархату після рішення громади разом з вірянами перейшли до Православної церкви України. Які виклики стоять перед церквою?
Потрібно сказати, що коли з’явився ще Київський патріархат, то в основі його були священники Московського патріархату. Багато священників мали освіту санкт-петербурзької семінарії, московської семінарії і несли тут служіння, починаючи з 90-х років. І вони в 2000-х роках долучилися до розбудови помісної автокефальної церкви на теренах Кіровоградщини.
Тому ми знаємо, що серед священників Московського патріархату є багато людей свідомих, толкових, віруючих. І свого часу вони вже долучилися до розбудови помісної православної церкви. Коли почалися процеси з отриманням Томосу, частина священників в Україні і, зокрема, на Кіровоградщині, долучилися знову ж таки до Православної церкви України.
Я думаю, що ще є певна кількість людей, котрі готові до такого переходу й упорядкування свого канонічного статусу. Бо якщо вони священнослужителі, то мають розуміти, що є вже визнана помісна церква в Україні, і вони б мали належати до неї, а не бути в неканонічній структурі, якою на сьогодні в Україні є Московський патріархат. І ми таких священників, звичайно, з радістю приймемо.
Але знову ж таки, має бути добре свідчення їхніх парафіян щодо таких священників. Бо зрозуміло, що серед священників Української православної церкви, яка в єдності з Московським патріархатом, є дуже багато колаборантів, проповідників "русского міра", україноненависників. Вони займаються не релігійним служінням й духовною опікою своєї пастви, а політикою. Вони розбудовують російську імперію й служать її інтересам. Зрозуміло, що таких священників ми не маємо ні бажання, ні потреби приймати до Православної церкви України.
Ми відзначатимемо Великдень в умовах воєнного стану й повномасштабної війни. У скількох храмах Православної церкви України відбуватимуться великодні богослужіння і як вони триватимуть?
У всіх храмах Православної церкви України на Кіровоградщині будуть звершуватися великодні богослужіння. Але це все з огляду на стан, у якому ми зараз перебуваємо. Ми братимемо до уваги і рекомендації влади, і повідомлення про повітряну тривогу, щоб якнайбільше убезпечити людей від якихось загроз.
Цього року комендантська година буде зменшена на одну годину і триватиме з 12:00 до 4:00 ночі. Зрозуміло, що в такий час парафіяни не повинні переміщатися з дому до храмів, і ми вирішили, що ті парафії, які хочуть відслужити нічну службу, мають до 12:00 зібратися в храмах і до 4:00 служити, молитися, освячувати паски. Як тільки закінчиться комендантська година, парафіяни йтимуть додому.
Ті, хто мають намір відвідати храм, щоб освятити великодні кошики, починаючи з 4:00, можуть підходити до храмів. Звичайно, їх там чекатимуть священники, помоляться з ними, освятять ці великодні приношення.
З іншого боку, парафіянам треба уточнити все у своїх священників. Бо, можливо, деякі парафії будуть трішки по-іншому служити і тільки з четвертої години почнуть пасхальні богослужіння.
А як щодо храмів, які вирішили відзначати свята й вести богослужіння за новоюліанським календарем. Чи відбувались у них Великодні богослужіння минулого тижня?
Ні. Ось в цьому і є відмінність між григоріанським і новоюліанським календарем. Новоюліанський календар не зачіпає питання вираховування Великодня. І тому всі православні незалежно від того, за яким календарем вони живуть – за юліанським чи новоюліанським календарем, всі святкують Великдень в один день. Тобто всі православні, незалежно від календаря, за яким вони живуть, святкують Великодні свята разом.
Читайте також
- На Кіровоградщині Великодні богослужіння відбудуться у 119 храмах ПЦУ
- Вперше за 20 років молились українською. У Розумівці на Кіровоградщині богослужіння провели священники ПЦУ
- У Новомиргороді вимагають переходу храму УПЦ до ПЦУ. Зі 112 вірян 35 – проти
- У Кропивницькому на Великдень скоротять час комендантської години
Повідомляйте про події з життя вашого міста чи селища у Кіровоградській області за цим посиланням
Підписуйтеся на новини Суспільне: Кропивницький у Вайбері, Телеграм, Інстаграм та Ютуб
