Валентина Руденко навчає математики понад 40 років. Має багато авторських розробок, відзнак і нагород. Вона – Заслужена вчителька України. Працює в Мар’янівському ліцеї імені Віктора ПогрібногоУкраїнський письменник і журналіст, який жив у Кропивницькому в Новоукраїнському районі. Каже: любить і саму науку, і процес її викладання дітям. Цього року навчає п’ятий, сьомий, дев’ятий й одинадцятий класи. Про те, чому її саму так захопила математика і як свою любов до предмета передає дітям, розповіла Суспільному.
14 березня — Міжнародний день математики. Поява цього свята пов’язана з відзначенням дня числа "Пі" – математичної константи.
Валентина Руденко працює в школі 43 роки. До цього навчалася в педагогічному інституті (зараз Центральноукраїнський державний університет імені Володимира Винниченка). Математикою захопилася в школі. "У школі я любила всі предмети, але найбільше математику. У мене були дуже класні вчителі. Я їх досі поважаю й люблю. Але на уроках я їм заважала. Тільки вони дадуть мені роботу, а я її вже зробила".
Учителька каже: любить і алгебру, й геометрію, але другу – трохи більше. "Усе, що нас оточує – це геометрія. Кімната, у якій ми перебуваємо, дім, який ми побудували. Але я в кожній темі сама для себе щоразу відкриваю щось нове. Наприклад, знаходжу задачу, яку до цього не зустрічала, й потім використовую її на уроках".
Зі слів учительки, легко встановлює контакт з дітьми. "Їх головне – зацікавити. Якщо я якусь тему люблю, то й дітям це передається. Бо я захоплено про неї розказую. А взагалі улюбленими в дітей стають теми, які прив’язують їх до життя. Ось, наприклад, я розповідаю в одинадцятому класі, як спілкувалася зі знайомим фермером. У нього є бочка з пальним. І він попросив порахувати, скільки ж у ній речовини. Це називається компетентнісна задача: ти розповідаєш те, що прив’язане до сьогоднішнього дня і його можна буде застосувати в житті. З п’ятим класом ми граємо в "Форт "Буаяр"Пригодницьке телешоу з оригінальним французьким форматом і кількома іноземними телеверсіями і шукаємо ключі, водночас розв’язуючи завдання. Отак поступово й затягую їх у математику".
Зі слів вчительки, якщо раніше з дітьми можна було попрацювати під час позашкільної роботи, то останні кілька років розраховує лише на уроки. "Скільки ти встигнеш дитині відкрити красу математики на уроці, стільки вона й візьме собі".
Наприкінці року Валентина Руденко дає дітям заповнити google-форму. "Питаю: "Діти, яка тема вам найбільше сподобалася? Який урок був найцікавіший? Як би ви хотіли, щоб далі уроки проводилися? Потім читаю й аналізую відповіді, розуміючи, де я недопрацювала, а де – навпаки, задоволена собою".
Так учителька вчиняє наприкінці сьомого класу, коли діти перший рік вивчають окремо алгебру й геометрію, і в одинадцятому класі. "Одинадцятикласники за всі ці роки стають моїми спільниками. Вони відразу розуміють мене".
Перевіркою для вчителя на вміння контактувати з дітьми є відкриті уроки в інших класах. Так роблять, наприклад, під час конкурсу "Учитель року". Педагоги спілкуються з не знайомими для себе школярами. Валентина Руденко каже: тут секрет той самий, що й при роботі в "своїй" школі – бути доброзичливою й зацікавлювати дітей.
"Я багато уроків провела в інших школах, – розповідає вчителька. – Це було на конкурсах, які проводив обласний інститут підвищення кваліфікації вчителів. Я багато займаюся методичними розробками, і вони часто стають призерами й переможцями. І от ці розробки треба було показувати на чужих дітях. Якось довелося провести урок в одній з кропивницьких шкіл. За жеребкуванням мені випав, як мені тоді сказали, дуже слабкий клас. І от на початку я прошу в дітей допомоги й підтримки. Діти говорять: "Так, обов’язково підтримаємо". Починаю я проводити урок і розумію, що вони нічого не знають. Я тоді ламаю весь план уроку і просто пояснюю їм матеріал. А діти кажуть: "Ой, це виявляється так просто". І урок відразу пішов. Школярі просто були недоучені. Десь перервалася системність, і вони втратили знання. Я досі пам’ятаю цей випадок. Діти тоді мені підписали величезну листівку. А я була неймовірно щаслива".
Також був випадок, каже Валентина Руденко, коли вона запропонувала у кропивницькій школі методичну розробку для сьомого класу, бо вона це практикувала у своїй школі, а їй сказали, що учні з міської школи матеріал не потягнуть. Через це урок довелося проводити в старших на рік дітей – у восьмому класі.
Для уроків в Мар’янівському ліцеї учні самі виготовляють наочність – математичні моделі. Використовують для них картон, пластик або дріт. "Наприклад, починаємо ми вчити багатогранники, і я за три тижні до контрольної роботи пропоную дітям змоделювати об’єкт, – розповідає вчителька. – І на звіт-презентацію кожен приносить таку фігуру й розповідає про її числові характеристики. Як робити ці моделі – дивляться на YouTube. А інколи не встигають принести. Кажуть: "Я тільки вчора пофарбував. Вона ще не висохла". І таке буває".
Учителька залишає ці моделі на уроках для наступних поколінь дітей. "Ці фігури дуже яскраві. Діти, які бачать їх уперше, особливо п’ятикласники, стоять з розкритим ротом. Я їм пояснюю: "Це все учні зробили". А вони говорять: "Ми теж таке хочемо робити!". Випускники ж, коли помічають фігури в інтернеті чи під час зустрічей у школі, кажуть: "Валентино Олександрівно! Бачу, ще стоїть моя фігура. Мабуть, мене ніхто не зміг перевершити".
Також Валентина Руденко використовує на уроках інформаційні технології. "У мене був доступ до комп’ютерного класу, і я водила туди дітей на уроки математики. Проводила навчальні практикуми з побудови графіків, геометричних фігур. Потім почала більше дізнаватися про те, де можна застосувати комп’ютери при вивченні математики. І всі оці сервіси й хмарні технології я освоїла абсолютно сама – через ролики в YouTube".
Це все допомагає при дистанційному навчанні. Валентина Руденко каже: до цього формату ставиться позитивно, якщо його нормально організувати. "До нашої школи багато дітей підвозять з інших сіл, і під час морозів і хуртовин вони навчалися дистанційно. Школа має інтернет і достатньо гаджетів і ноутбуків. Тому в нас учителі можуть це все проводити на належному рівні. Проблема виникає тоді, коли зникають світло й інтернет. Також досі не всі діти мають гаджети, і я не маю права вимагати їх від них".
Валентина Руденко каже: завжди дуже любила працювати зі старшокласниками, але зараз це стає робити все важче. "На дітей вплинули ковід, війна, домашні проблеми. І їх дуже важко витягувати з цих ситуацій. У багатьох відсутня мотивація. А от середні класи ще готові зірку з неба діставати в математиці й досягати якихось горизонтів. Цього року вперше прийшли п’ятикласники-НУШики – діти з Нової української школи. У них зовсім інший підхід. Вони дотепні й без комплексів у спілкуванні. Мені з ними дуже цікаво працювати. Їх і розворушувати не треба. Ці діти вже готові й розкриті до роботи. Узагалі з кожною віковою категорією доводиться по-різному працювати. Але коли ти любиш дітей і це твоя робота, то важко сказати, що комусь більше надаєш перевагу".
Валентину Руденко також запрошують до перевірки робіт ЗНО. З її слів, перевага тестування – в рівному доступі до нього усіх дітей і завданнях прикладного характеру. Наприклад, дітей перевіряють на вміння читати діаграми, рахувати відсотки, визначати швидкість машини. Водночас учителька помічає, що рівень завдань у ЗНО з кожним роком спрощується, і це ослаблює знання дітей.
"Наприклад, раніше було завдання – обчислити площу прямокутника з вирізаними кутами, – розповідає Валентина Руденко. – Наступними роками треба було обчислити площу за готовою формулою. Ще пізніша математика – це коли прямокутник поділений лініями на квадрати, і стоїть питання: скільки ж цих квадратів. Причому відповідь треба обрати з уже готових варіантів: немає квадратів, два, чотири, вісім. Тобто вимог до дітей все менше. Також тести не відображають реальний рівень знань, бо є деякий відсоток вгадування".
За словами Валентини Руденко, три години, які зараз виділяють на математику у звичайній школі на тиждень, – це дуже мало. "Дати дітям повноцінні знання неможливо. Навіть теореми діти зараз вчаться запам’ятовувати, а не доводити. Тоді як саме доводячи теорему, дитина вчиться логічно й послідовно викладати свою думку. Нинішня освітня програма абсолютно математично не спрямована. Ті діти, які цікавляться математикою, навчаються або в школах з поглибленим вивченням предмета, або відвідують репетитора".
Валентина Руденко веде п’ять блогів. Там викладає свої методичні розробки. Один має назву "Математика прикладна". Решта чотири присвячені класному керівництву й іншим темам шкільного життя. Посилання на них можна знайти всередині першого блогу. "Мене часто запитують, де я беру на все це час, – каже вчителька. – Я відповідаю, що просто це люблю, мені це подобається. Я не можу байдуже до цього ставитися. Я хочу донести дітям знання. Хочу, щоб мої уроки були цікаві".
Читайте також
- "Вони всі відкриті до дітей" – організатори й журі конкурсу "Учитель року" про переможців на Кіровоградщині
- П’ятикласники Кіровоградщини отримали підручники з математики. До цього пів року навчалися за електронними книгами
- У Новоукраїнській школі вчителює чемпіон України з козацького двобою Сергій Кондратьєв
Повідомляйте про події з життя вашого міста чи селища у Кіровоградській області https://u.to/HNf5HA
Підписуйтеся на новини Суспільне: Кропивницький у Вайбері, Телеграм, Інстаграм та Ютуб
