У Хмельницькому 14 серпня провели в останню земну дорогу двох солдат десантно-штурмових військ. Додому з війни Володимир Машталер та Олексій Дьяконов-Гапін повернулися в домовинах, розповіли Суспільне Хмельницький родичі й близькі українських захисників. За їхніми словами, загинули обоє, виконуючи бойові завдання на передовій.
Хмельничанин Володимир Машталер загинув на фронті сьомого серпня. Він не був одружений і не дожив до свого сорокаріччя якийсь місяць, розповідають його двоюрідні сестри Оксана та Ірина.
За словами Оксани, Володимир пішов із життя дуже молодим, йому навіть не було сорока років. Служив він, з її слів, теж мало — усього 11 місяців.
"Це мій брат, я його любила. Він був старший від мене, завжди мені допомагав, підтримував. Його не стало, на жаль, це дуже важко", — плаче Ірина.
Сестри розповідають: у Володимира залишився батько, рідна сестра та велика родина, якою вони завжди збиралися на великі свята. Збиралися й коли Володимир приїжджав з фронту додому у кількаденну відпустку.
"Коли був у відпустці, приїжджав до батька. Ми всі там були, і, виходить, це був останній раз, коли ми його бачили. Був дуже задоволений, що приїхав, що його відпустили, що всіх побачив", — розповідає Оксана.
За словами жінки, брат був столяром та мав золоті руки і таку ж вдачу.
Оксана та Ірина кажуть: їхній брат ніколи не скаржився ні на життя, ні на військову службу. Ірина, за звичкою, говорить про брата в теперішньому часі.
"Він такий, що не жаліється. Ніколи не жалівся. Як би важко не було, ніколи не жалівся. Завжди підтримували один одного, але, на жаль, сталося так, як сталося", — говорить Ірина.
Однокласник загиблого Віталій розповідає: у школі Володимир завжди гарно поводився і був позитивним.
"Ми з першого класу до дев’ятого навчалися разом в 26-й школі. Дуже спокійний, дуже тихий, дуже хороший, порядний хлопець. Дуже шкода, що така трагічна подія відбулася. Дуже шкода", — каже Віталій.
Солдата десантно-штурмових військ Володимира Машталера поховали на Алеї Слави Хмельницького. Як і ще одного солдата — штурмовика Олексія Дьяконова-Гапіна.
Він загинув під час виконання військового обов'язку восьмого серпня цього року, каже його односелиця Руслана з села Заборознівці, де до одруження мешкав загиблий з старшим братом та матір’ю.
"Його призвали і він пішов на фронт. Недовго прослужив і загинув. Сьогодні ми хочемо віддати шану йому. Він дуже гарна, світла був людина, він залишив по собі гарного сина", — говорить Руслана.
Сусідка загиблого Антоніна розповідає: пам’ятає, як в Олексія народився син.
"Родився син, він так тішився, він так хвалився, він не міг нарадуватися тою дитиною! Ніколи не приїжджав, щоб комусь щось добре слово не сказати, комусь шось добре не зробити, сумку піднесе. Ну, я не можу сказати, це людина від Бога", — згадує Антоніна.
З її слів, Олексій змалку допомагав матері по господарству: їхній батько рано помер.
"Він знає хату перекрити, він знає в городі помогти, дрова заготовити. Дуже добре знала нашого воїна. Гинуть самі наші кращі хлопці. Самі найдорожчі, самі людяні, самі совісні. Такий був і наш Альоша", — каже Антоніна.
Слідкуйте за новинами Суспільне Хмельницький у Telegram, Viber, YouTube, Instagram, Facebook та Threads.
