53-річний хмельничанин Ігор Кшижинський став добровольцем з третього дня повномасштабного вторгнення РФ в Україну. Артилерист запасу у званні майора з перших днів очолив підрозділ самохідних артилерійських установок. Зі своїм дивізіоном Ігор Кшижинський звільняв Херсон, обороняв Бахмут, воював на Донеччині.
Про свій бойовий шлях ветеран-артилерист Ігор Кшижинський розповів Суспільне Хмельницький.
Повномасштабне вторгнення застало 53-річного артилериста запасу Ігоря Кшижинського вдома. Перші дві доби, каже, зустрічав вимушених переселенців. У квартирі була перевалочна база. На третю добу, розповідає, пішов до центру комплектування.
"У військкоматі сказав, що я артилерист. Питання було одне: "Вам дві години вистачить на збори?". А вже ввечері я був на Яворівському полігоні. До нас вийшов командир бригади, я в тому автобусі, що привіз нас на полігон, серед офіцерів був найстарший за званням — майор. Він на мене пальцем вказав і сказав: "Пане майоре, будете начальником штабу артилерійського дивізіону". А ще через три дні в Яворові мене призначили командиром дивізіону", — згадує Ігор Кшижинський.
Відтак, каже чоловік, він почав створювати артилерійський дивізіон, якого у перші дні майже не існувало.
"Була техніка, було два військовослужбовця, які числилися в цьому дивізіоні, а все решта — добровольці. 218 чоловік, які прийшли в перші дні — це, в основному, були хлопці з Львівської області: червоноградські шахтарі, далекобійники і львівські "айтішники". Дев'яносто відсотків з них навіть не чули, що таке артилерія", — говорить офіцер.
За кілька діб, розповідає Ігор Кшижинський, вони прийняли 122-міліметрові самохідні артилерійські установки радянського зразка й були передислоковані на Волинь для прикриття прикордонних загонів.
"Завдяки цьому місяцю в нас була можливість навчити людей. І ці люди, я кажу, що в моєму житті це були найкращі учні, тому що вчилися вони душе швидко", — каже військовий.
На початку квітня 2022-го року артилерійський дивізіон Ігоря Кшижинського разом із 63 механізованою бригадою передислокували під Вознесенськ на Херсонщині.
"7 квітня я разом зі своєю першою батареєю заходив в район бойових дій під Баштанкою, під Снігурівкою. Ми міняли 14 бригаду. Вони там всі кадрові, а ми всі, як я казав, "партизанський отряд" з важким озброєнням. Дізнавшись про наш добровольчий склад, командир дивізіону, який ми там змінювали, сказав, що протримаємося ми максимум два тижні, бо проти нас повітряно-десантний полк РФ, де всі контрактники. Ми до звільнення Херсону той десантний полк розібрали по запчастинах разом з їхніми "Нонами". Я дуже дякую, що хлопці вчилися на ходу. Щоразу хотілося допомогти піхоті, яка була більше за всіх під роздачою", — розповідає Ігор.
Особливо емоційним для Ігоря Кшижинського стало звільнення Херсону в листопаді 2022 року.
"У херсонських селах ми плакали разом із місцевими жителями. Люди зустрічали нас і готові були віддати все. А бачити, як вони з-під плитки або на городі відкопують фотокартки своїх близьких у військовій формі — це ніколи не можна буде забути", — говорить офіцер.
Після звільнення Херсону, дивізіон Ігоря Кшижинського перекинули на Донеччину, під Бахмут. Його довелося захищати йому із зламаною ногою.
"Залишити підрозділ не було можливості, то я керував ним на милицях. Був момент, коли ми працювали 70 метрів від наших позицій. Це було в порушення всіх правил стрільби, але ця війна їх відмінила геть усі", — каже військовий.
У червні 2023 року в Ігоря Кшижинського почалися проблеми із серцем, тож у званні підполковника він звільнився у запас. Зараз продовжує працювати на власному підприємстві з встановлення вікон та дверей у Хмельницькому.
Слідкуйте за новинами Суспільне Хмельницький у Telegram, Viber, YouTube, Instagram, Facebook та Threads.
