Дружина добровольця Михайла з Хмельницького Альона Нечеснюк з перших днів повномасштабного вторгнення підтримала рішення чоловіка стати на захист держави. Весь час, поки він виконував службові обов'язки, жінка підтримувала його та намагалася бути для нього надійним тилом.
Після поранення її чоловік Михайло продовжив службу у тилу. І це возз'єднало родину.
Зараз Альона та Михайло Нечеснюки прокидаються та засинають разом, як і до повномасштабного вторгнення. Втім, каже жінка, дворічний шлях розлуки був нелегким для неї та родини.
Альона та Михайло у шлюбі 25 років. Родина має двох доньок 18 та 24 років. Жінка розповіла, що рішення чоловіка в перші дні повномасштабного вторгнення стати на захист держави підтримала вся сім'я.
"Було мільйон думок різних в голові. Хотілося тоді дуже підтримати чоловіка і бути гідними українцями, щоб мати чисту совість перед дітьми, оточуючими".
Спочатку її чоловік Михайло служив за місцем проживання, а потім його відправили на Донбас.
"Звичайно хвилювалася за нього. Я тоді боялася сказати якесь зайве слово, щоб не наврочити та не притягнути щось погане. Коли проводжала чоловіка, то я просто мовчала, хоч емоції і переповнювали мене. Іноді тиша говорить більше за слова".
Альона Нечеснюк працює у центрі переливання крові. У 2022 році, каже, потреба в крові значно зросла і роботи додалося немало. Але зізнається, щохвилини думала про свого чоловіка та чекала на його дзвінок.
"Він міг декілька днів не виходити на зв’язок. То я цей час не могла знайти собі місця, хвилювалася дуже. Вночі прокидалася і дивилася у телефон, чи виходив він на зв’язок. І коли бачила, що заходив у соцмережі, то лише тоді заспокоювалася".
У 2023 році, коли Михайло перебував на Донбасі, старша донька вирішила оформити свої стосунки із коханим. Альона розповіла, що з чоловіком мріяли разом погуляти на весіллі, втім через війну скасували пишність і урочистість.
"Чоловік хотів бути на весіллі доньки. Але так склалося, що його не відпустили на розпис. В нього якраз тоді була постійна зміна точок дислокації. Він був у самісінькому пеклі. То це нас дуже засмутило".
У липні 2023 року Михайло отримав поранення. Обидві ноги чоловіка були засіяні осколками. Це трапилося якраз на день народження його мами.
"Я в той день відчувала якесь занепокоєння. В його мами тоді якраз день народження був, і ми всі чекали на його дзвінок. Він надіслав повідомлення з привітаннями для мами та написав, що нема зв’язку. І ввечері, коли вдалося зателефонувати, він не зізнався, що вже поранений".
Про своє поранення Михайло розповів дружині лише наступного дня.
"Я його підтримувала морально як могла. Хотіла поїхати до нього у лікарню, але він навідріз відмовився. Напевно, не хотів, щоб я бачила, як йому болить та як важко. Я не йшла йому наперекір, бо розуміла його стан".
В різних лікарнях України Михайлу дістали 10 осколків з обох ніг. Дев’ять — залишаються й досі. Після реабілітації чоловік продовжив службу в тилу — у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки на Хмельниччині. В Альони та Михайла з'явилася можливість врешті-решт возз'єднатися.
"Він зовсім не змінився. Єдине, що помітила, то він з оточуючими, які несуть якусь нісенітницю, може різкіше висловитися. А вдома він такий самий, як і до 2022 року. Я б навіть сказала, що ми стали з ним ближчими, та всі ці випробовування зміцнили нашу родину".
Зараз подружжя мріє про закінчення війни й перемогу. Альона знає, що зроблять в першу чергу, коли мрія здійсниться.
"Найперше, що зробимо – зберемося родиною. Щоб донька з чоловіком, а може вже й дитинкою приїдуть до нас в гості. Вони зараз живуть у Рівному. Ми зберемося разом. А після цього заплануємо з чоловіком якусь подорож на двох".
Слідкуйте за новинами Суспільне Хмельницький у Telegram, Viber, YouTube, Instagram, Facebook та Threads.