Військовослужбовець Дмитро Козакевич з Хмельниччини, за менше ніж місяць повернеться додому з карантинного центру, де звільнених з полону обстежують медики, розповідає його мати Інна Плєшкова. За її словами, син вже в Україні, кілька разів дзвонив, та їй після 22 місяців розлуки й невідомості досі не віриться, що він невдовзі буде вдома.
Мати звільненого з полону за обміном військовослужбовця Дмитра Козакевича Інна Плєшкова працює технічною робітницею у навчальному закладі Кам’янця-Подільського. Жінка розповідає: не бачила свого сина нацгвардійця 22 місяці, відколи він потрапив в полон до росіян. А 31 січня цього року їй подзвонили й повідомили, що її Дмитро вже на території України.
"Я передчувала. В середу прийшла на роботу, такий день був гарний, я кажу: "Боже, нині щось таке має бути, якісь новини". І до мене телефонують з координаційного штабу і кажуть, що ваш син в цьому обміну. А дівчата вже казали, що йде обмін. Я як побачила список, то мені вже всі дзвонили, але все одно, я його ще не бачила і мені здається, що це просто він подзвонив, і все. Ще нема такого, щоб обійняти його. Хотілося б, щоб всі повиходили, бо дуже мами страждають", — ділиться враженнями мама Дмитра Козакевича.
Саме під час запису матері дзвонить її Дмитро, який перебуває в карантинному центрі, де звільнених з полону обстежують медики.
"Словами не можу передати, який я радий, що повернувся з полону, дочекався цього дня, звільнення. Я не можу, мене емоції переповнюють. Слава Богу зі мною все добре, я цілий, здоровий, нема ніяких поранень", — розповів телефоном звільнений з полону військовий своїй мамі.
Інна розповідає: всі ці 22 місяці вона намагалася триматися, не дозволяла собі сліз, та тепер раз по раз плаче. Каже, що її Дмитро сваритиме, якщо побачить її в такому стані.
"Було важко. Я не подавала вигляду. От якби він зараз побачив, то сказав: "Мама, ну я ж живий, нащо ці сльози", — каже Інна Плєшкова.
За її словами, за весь час, доки син був в полоні, вони двічі мали з ним зв'язок: раз телефоном, другий — листом, який передали працівники Червоного Хреста.
"22 липня він особисто зателефонував і сказав, що в полоні. Ми йому написали, він нам написав, що живий-здоровий", — згадує жінка.
Інна каже: її син мав багато планів, на нього чекає його дівчина, і як буде в майбутньому, поки не загадують.
Слідкуйте за новинами Суспільне Хмельницький у Telegram, Viber, YouTube, Instagram, Facebook та Threads.
