37-річна Олександра Остап’юк п'ять років тому залишила офісну роботу в Києві та разом з мамою та братом облаштувала на Хмельниччині козячу мініферму. У селі вони не лише вирощують кіз, а й займаються сироварінням. Зараз думають ще й над відкриттям туристичного маршруту.
Олександра Остап’юк ніколи не пила козиного молока та не займалася вирощуванням кіз. Тож вибір розпочати сімейний бізнес з козівництва, каже жінка, був обумовлений іншими міркуваннями.
"Швидше нам важливо було бути вільними. Це про стиль життя, якого ми прагнули. Самому планувати свій день, вести здоровий спосіб життя, створювати потрібні та цінні продукти, враження. Особисто мені хотілось створити унікальний сервіс, унікальну якість, і унікальну цінність. Щось таке, щоб з гордістю показувати й казати: ось — це зробила я", — пояснює Олександра Остап’юк.
Так, маючи деякі заощадження з братом плюс два гектари землі маминого паю вони й вирішили створити ферму.
"Свою нішу ми шукали дуже практично: на що вистачить землі, коштів. На що завжди буде попит, яка ніша не зайнята", — каже підприємниця.
У цьому малому бізнесі п'ять років тому майже нікого не було. І в цьому, каже Олександра, були свої недоліки.
"Ми думали, якщо прийшли у малий бізнес, в якому майже нікого немає, то це плюс. Але якщо немає бізнесу, то немає і нічого для нього: немає племінних господарств, немає обладнання, проблеми з ветеринарією, немає культури утримання тварин, культури споживання продуктів з козиного молока", — пояснює співвласниця козиної ферми.
Наразі родинна ферма налічує 40 кіз англо-нубійської породи. В день тварини дають до 70 літрів молока, з якого родина варить шість видів сирів. Їхня продукція унікальна, каже Олександра.
"Ми живемо в лісі, тому й кози харчуються теж в лісі (перша половина дня) і на лузі (друга половина дня). В лісі кози їдять чорничник, дику малину й ожину, вереск, хвою і крушину. Вдома на кіз чекають зернові: овес, ячмінь і кукурудза і сіно у вільному доступі цілий рік. Це дуже важливо, тому що молоко буде з того що коза поїла", — говорить жінка.
У тварин будиночок побудований таким чином, що у кіз завжди є вибір: бути в середині, погрітися на сонечку, чи відпочивати на власній козиній терасі.
"Це все про комфорт і про любов. А всі кого по справжньому люблять, вони по-справжньому щасливі. А по справжньому щасливі кози дають дуже смачне молоко", — розповідає співвласниця ферми.
Війна, каже жінка, відобразилась на бізнесі.
"Перших пів року ми взагалі зупинили виробництво і приймали у себе переселенців. В цьому році ми планували продавати сир, який мали закласти в минулому сезоні. Але ми не варили його аж до вересня. Бо це творчий процес, якби там не було. Немає настрою, немає сил — і сир зовсім не виходить", — пояснює Олександра.
Зараз, каже жінка, це більш збиткова, ніж прибуткова справа.
"Ціни на пальне виросли, фактично на все. До прикладу: ціна на один тюк сіна зросла з 11 грн до 65 грн. А ціну на сир у такій пропорції я підняти не можу, бо це продукт не першої необхідності", — каже підприємниця.
Якби складно не було, втім родина не збирається здаватися. Навпаки, планують розвивати ще зелений туризм та організувати реабілітацію для військових.
"Плануємо побудувати парк на території ферми для дітей в дорослих. З кав'ярнею, літнім кінотеатром, лавандовим полем і ставом з фореллю. Дочекатися швидше миру. Стати місцем для святкувань, відпочинку, а ще реабілітації для військових і дітей з особливими потребами. Наразі здобуваємо освіту, щоб мати змогу це забезпечити у майбутньому", — каже Олександра Остап’юк.
Слідкуйте за новинами Суспільного Хмельницький у Telegram, Viber, YouTube, Instagram.
