Подружжя Колесових — учасники мітингів спротиву, які відбувались у Херсоні під час російської окупації. На проукраїнські акції вони ходили з плакатом, який став одним із символів опору. Його намалювала їх молодша донька у березні 2022 року. Майже три роки родина живе в Одесі. З Колесовими познайомились кореспонденти Суспільного.
"На той час нашій донці було 14 років. Це було напередодні першого мітингу. Ми сказали: "Марія, будь ласочка, намалюй, що ти відчуваєш?" Вона намалювала й каже: "Це, батьку, ставлення Херсона і херсонців до окупантів". На той вечір у нас не було, на жаль, ватману, тому ми склеїли плакат з маленьких аркушів формату А4. Ну, такий він клеєний, переклеєний, але бойовий", — сказав Дмитро Колесов.
Він та його дружина Юлія третій рік живуть в Одесі. Чоловік – приватний підприємець, дружина за професією дефектолог. На перший проукраїнський мітинг у тимчасово окупованому Херсоні містяни зібралися 5 березня 2022 року, розповів Дмитро. Тоді домовились збиратися на площі Свободи об 11:00 щодня.
"Ми й пішки ходили, і їздили на авто, по-різному. Авто ховали за поворотом, називали його "бандеромобіль". Брали всіх наших друзів і разом їхали на мітинг. Хочу сказати, що мітингувальників почали затримувати, мабуть, з перших днів. І російських військових найбільше цікавило, хто все організовує і скільки за це платять грошей. Вони навіть не могли повірити, що ми ходимо самі", — каже чоловік.
Юлія та Дмитро були на площі Свободи 21 березня 2022 року, коли російські військові спробували силою та з використанням зброї розігнати проукраїнський мітинг. Юлія згадує, що свій плакат тоді вона використала як імпровізований засіб захисту.
"Це була друга версія плаката, який Марія перемалювала на ватман. Коли був перший розгін нашого Майдану, я опинилась позаду російського військового. Бачу, що він наставив свою зброю на мирних людей і там були навіть діти. Я, не думаючи, взяла цей плакат, який був звернутий у мене в трубочку, підійшла ззаду й стукнула його по плечу. Він розвернувся та схопив мене за шапку з волоссям, тому я не сильно постраждала", — сказала жінка.
Коли окупант побачив, що його намагалась зупинити жінка, то здивувався, каже Юлія Колесова.
"Відкинув мою шапку і в його очах я побачила такий страх, що жінка без зброї й при тому напала. В той же день була перша кров. Можливо ви пам'ятаєте ці кадри. Це все було як у дуже страшному сні, але на той момент ти якось не думав про страх, тоді треба було спробувати якось запобігти цьому всьому, зупинити, відігнати", — пояснила вона.
Фото та відео з розгону мирного мітингу у середмісті розійшлися соцмережами. Родині почали телефонувати стурбовані знайомі.
"Кажуть: "Вас заберуть не сьогодні, так завтра. Давайте до нас, у нас є вільна хата. Ми вас десь перетримаємо та будете виїжджати з Херсона". Ми виїхали аж через місяць і не ховалися, чесно кажучи", — сказав Дмитро Колесов.
За його словами, востаннє на мітинг херсонці зібралися у Шевченківському сквері. З тимчасово окупованого міста родина виїхала у квітні 2022 року.
"Плакат пережив окупацію. Він увесь час залишався у Херсоні, тому що з ним виїжджати було дуже небезпечно. Він був у всіх пабліках, у всіх каналах. Якби був обшук машини та знайшли плакат, я б точно не виїхав. Через декілька днів після звільнення міста ми поїхали з волонтерами у Херсон. Приїхав, знайшов плакат. Були сльози радості, плакав. Притиснув до себе", — згадує чоловік.
"Ми мріємо, коли буде перемога і в Херсоні обов'язково з'явиться музей, присвячений нашій перемозі. Тоді ми ці плакати віддамо й опишемо кожну історію, пов'язану з ними: їх виникнення, через що вони пройшли. І щоб пам'ятали на багато поколінь і знали, що люди у Херсоні дуже відважні, вони дуже люблять Україну і готові були за неї навіть з плакатами іти за її свободу, за її незалежність і соборність, що Херсон — це рідна Україна", — сказала Юлія Колесова.
Підписуйтеся на новини Суспільне Херсон у WhatsApp, Facebook, Telegram, Viber, Instagram та YouTube.
