Керівниця офісу херсонської громадської організації "Інша" на початку тимчасової окупації Херсона виїхала до Берліна. Там вона стала співзасновницею першої і єдиної поки української ЛГБТ IQ організації в Німеччині "Kwitne queer".
Про те, які завдання ставлять перед собою в Німеччині, як інтегруються і водночас тримають зв’язок з українцями, як і кому допомагає організація, як евакуйовували дружин українських військових — Марина Усманова розповіла Суспільному під час зустрічі у рамках проєкту "Розширення можливостей для журналісток України".
Коли ви переїхали в Берлін і з чого розпочали свою громадську діяльність тут?
Я тут з березня 2002 року. В Херсоні я була директоркою організації "Інша". Це феміністична ЛГБТ інклюзивна, квір-інклюзивна організація. Коли почалось повномасштабне вторгнення, якраз в нас в Херсоні був такий адвокаційний проєкт, й моє обличчя було на вулицях біг-бордів, де я з червоним волоссям. Тільки ці борди з’явилися і через декілька днів зайшли російські військові. Ми розуміли, що треба їхати терміново, бо будуть шукати.
Чи розшукували вас військові РФ? Що наразі з вашим офісом у Херсоні?
Я потім вже дізналася, що дійсно нас шукали. Офіс пограбували, все там пограбували. Частина людей з моєї Херсонської організації пережила окупацію, частина — переховувалась. Деякі з них – це трансгендерні люди, в тому числі ті, в яких зовнішність каже про одне, а паспорт про інше. Діяльність Херсонської організації ми відновили, але переїхали до Миколаєва – там трохи безпечніше, тримаємо зв'язок, активно співпрацюємо.
Як ви почали допомагати херсонцям?
Перше, я почала збирати гроші для своєї організації в Херсоні, фандрейзити взагалі на місто, щоб вивозити ЛГБТ людей, активісток, активістів, жінок, які з певних причин мали особливу вразливість. Це були різні жінки: від журналісток і до дружини українських військових, всіх їх вивозили різними способами. Це страшно згадувати. Нам вдалося зібрати декілька мільйонів гривень на організацію евакуації людей.
Чим ви наразі займаєтесь у Берліні?
Наразі я є учасницею й організації "Kwitne queer", й організації "Інша". У нашій спільноті близько 100 людей. Ми працюємо з нашою цільовою аудиторією тут, в Берліні, представляємо українську спільноту, беремо участь в мітингах на підтримку України, маршах До речі, на один із таких заходів приходив і Посол України. І це чудово. Щодо нашої громадської роботи – маємо фіналізувати оформлення організації – це вже фінансові моменти. Запланували проєкти, не зупиняємось в підтримці тих, хто її потребує в Україні. Не забуваємо про гуртування, будемо квірною спільнотою святкувати Різдво в Берліні – з українськими традиційними стравами. Також запросимо друзів організації.
Як проходить адаптація в Німеччині? Які плани щодо роботи?
Інтеграція в Німеччині — складний процес, він потребує знання мови, законів, готовність включатися в програми від уряду. Відповідно, українці по-різному адаптуються. Є і ті, хто застряг в таборі для біженців, є і ті, хто вже працює і вчить мову. Я тут облаштувалася нормально. Ми тут організацію зареєстрували. Два роки ми майже цим займались. Це така типова процедура, чи це через якісь інші фактори – я не знаю. Було багато бюрократичної роботи зі статутом, до прикладу – постійно вносили правки, але ми все подолали. З побутовими речами, якимись життєвими ситуаціями також по-різному у всіх. Наприклад, медична страховка в мене тут є, але записатись до лікаря — це квест. За ці роки я в гінеколога була тільки в Києві, а в стоматолога була в Польщі. Взагалі, маю сказати, що медицина, сервіси в Україні – на дуже високому рівні, і фахівці. І звісно, дуже хочеться додому.
Що ви можете сказати про спеціалістів з України, які вимушено приїхали до Німеччини?
Є величезна кількість українських жінок, які приїхали з медичною освітою, з колосальною практикою, але не мають відповідного рівня медичної німецької. І повинні працювати медсестрами – на більш низько кваліфікованих посадах і з меншою зарплатою, або підтверджувати свій диплом. Це зробили одиниці. Досить часто до нашої організації приходять українки, й розповідають про "унікальні пропозиції" працевлаштуватися на роботу з хорошою зарплатою і без знання мови, офіційно — до так званого "масажного салону". Розуміємо, що мова йде про специфічні масажі, а по суті – це сфера сексуальних послуг. Ми пояснюємо дівчатам, що тут не так. Взагалі, такі пропозиції з "працевлаштування" надходять до жінок, які не відчувають себе повною мірою захищеними, не почали вчити мову, мають матеріальні проблеми. Ми працюємо з такими випадками.
Підписуйтеся на новини Суспільне Херсон у WhatsApp, Facebook, Telegram, Viber, Instagram та YouTube.
