Марія Якимчук продовжила навчання в рідній школі онлайн після виїзду з Херсона. Цей рік закінчила її з відзнакою за успіхи у навчанні та отримала золоту медаль. Наразі дівчина разом з родиною живе в Києві, готується до вступу у виш та працює баристою у кав'ярні.
Марія Якимчук навчалася в Херсоні в школі номер 30 з першого по 11 клас. Цього року дівчина закінчила навчання з золотою медаллю та отримала максимальні 200 балів за два предмети на національному мультипредметному тесті.
"Так склалося життя, що після початку війни, через місяць після окупації ми з моєю родиною були змушені виїхати до Києва і тут вже продовжувати наше життя. Після дев'ятого класу я навчалася повністю дистанційно, навіть дистанційний випускний у нас був. Я просто обожнюю свою школу та вчителів, які мене навчали", говорить Марія.
Дівчина каже, що підготовка до мультипредметного тесту не була для неї складною.
"Я вважаю, що тут вся справа у певній самодисципліні. Якщо ти розумієш, що тобі треба і навіщо це тобі треба, ти в будь-якому разі будеш навчатися. По-перше, мені дуже допомагали шкільні вчителі. Зокрема, з вересня у нас почалися підготовчі курси до НМТ з кожного предмету. Також я придбала додаткові курси. Насправді я на англійську робила найменші ставки, думала, що можу помилитися, але чомусь англійська вийшла 200 балів. Як і українська — хоча на українську я якраз так і розраховувала. Всі пробники я писала на дуже високі бали, але я не вважаю себе лінгвістом. З математики я набрала 170 балів, що для мене було шоком, тому що я очікувала математику як мінімум на 185 з плюсом," — розповіла Марія.
Випускниця планує пов'язати своє майбутнє з математикою.
"Я планую вступати на економічну спеціальність в економічний університет. Поки точно не обрала спеціальність — це або економіка, або штучний інтелект, або бізнес-економіка. В університеті, куди планую вступити, з другого курсу навчання буде англійською мовою повністю — тут знадобляться мої мовні знання. Але більше мова йде саме про математику, і мені вона цікавіша. У мене працює логічне мислення тому, напевно своє життя пов'язувати хочу з чимось математичним," — каже вона.
Дівчина визнає, що онлайн-навчання ускладнює тему соціалізації в школі. Як вихід вона знайшла своє коло друзів і вирішила, що буде вступати в університет, в якому є обов'язкова офлайн форма навчання. Але водночас підтримує стосунки з однокласниками.
"У нас є чат класу без вчителів, в якому ми постійно переписуємося. Всі з нас знають, хто як здав НМТ. Всі підтримували один одного, бажали один одному найкращого, дійсно щиро. І є деякі дівчата також у Києві, ми з ними зустрічаємось. Відносини я підтримую навіть з деякими дівчатами, які знаходяться за кордоном. До однієї з однокласниць я минулого літа їздила за кордон в Австрію. Мені дуже сподобалось, якщо чесно, ми дуже круто відпочили. Але я хотіла повертатися додому, для мене дім — це саме Україна," — розповідає Марія.
Дівчина каже, дуже любить подорожувати. Майже все дитинство з батьками вона їздила за кордон.
"Але зараз особисто для себе я чітко вирішила, що хочу розвиватися та жити далі в нашій Україні. За кордоном круто, але там круто саме подорожувати. А Україна — мій дім. Це не просто тому, що я тут виросла, для мене тут все рідне. Я коли сюди повернулася, тут дійсно трішки інше повітря, дійсно тут дихається по-іншому. Я, напевно, не жила б за кордоном. По-перше, дуже різний менталітет, не дивлячись на те, що ми всі в Європі, але менталітет відрізняється", — розповіла вона.
Помітила Марія різницю і в ставленні до життя у тих, хто лишився в Україні, і в тих, хто виїхав до інших країн.
"Люди, які з самого початку війни виїхали за кордон не бачили цього всього, набагато легше ставляться до цього. А ти коли побув в цьому достатньо довгий період, знаходишся в Україні, ти розумієш, що воно тисне просто. З'являється дуже сильна тривожність. Я прийшла до психолога і почала з цим працювати. Так само як і моя мама, ми всі постійно балакаємо про це та намагаємось знайти вихід. Дуже часто з сім'єю ми їздимо на відпочинок, на природу, втрьох, просто щоб трішечки розвіятися та заспокоїтися," — говорить дівчина.
За її словами, все пережите спільно з сім'єю та з близькими друзями сильніше зблизило їх, ще більше об'єднало.
"Я зі своїми батьками дуже близька. Мої батьки повністю розуміють мене, підтримують, і у нас дуже рідко бувають різні думки. А якщо й бувають, то найчастіше згодом те, що вони говорили, виявляється правдою. Мої бабуся і дідусь перебувають досі в Херсоні, і я можу зрозуміти, наскільки ця атмосфера тисне на них і наскільки в нас все-таки зараз відрізняється мислення. Тому я просто приймаю їхню позицію і не провокую ніякі конфлікти," — говорить Марія.
Зараз родина проживає в Києві та намагається вести нормальне життя. Марія розповіла , що в неї тут є друзі, є хобі та навіть робота. Чотири місяці назад вона почала працювати баристою.
"Я обирала такі години, такі дні, коли не навчаюсь. Я зранку, наприклад, навчалась, щось зробила і пішла працювати. Це було на початку важко, але це була повністю моя ініціатива. Мені це потрібно також для мого ментального розвантаження. Я знаходила час і на навчання, результати говорять самі за себе. Я працюю і зараз повністю забезпечую себе. Тобто я можу дозволити собі купити те, що я хочу, піти погуляти за свої кошти й для мене це дуже комфортно. Дуже багато спілкуюся з людьми. А ще я постійно поширюю збори для наших військових, і на роботі через такі більш масові, скажімо так, зв'язки ми намагаємось розповсюджувати цю інформацію, щоб вона дійшла до якомога більшої кількості людей. Також військовим допомагає і батько", — розповідає Марія Якимчук.
Щоб відволіктись від сумних думок в складний час в останній рік Марія полюбила займатися спортом. Зараз у дівчини є трохи часу на відпочинок. Попереду - подання документів до вишу та вступні іспити.
Підписуйтеся на новини Суспільне Херсон у Facebook, Telegram, Viber, Instagram та YouTube
