Понад місяць Софія Біла з села Правдине Херсонської області переховувала у власному підвалі трьох поранених українських військовослужбовців. Жінка надала їм прихисток у серпні 2022 року під час боїв за село. Своєю історією Софія поділилась із Суспільним.
Понад місяць троє українських військових, які отримали поранення у боях за Правдине, переховувались у Софії. Жінка з чоловіком облаштували для них погріб. Навколо росли квіти й кущі, тому російські окупанти про схованку не здогадались.
"Почались сильні бої за Правдине. Забігали до нас наші військові. Одного в руку сильно поранили — Женя з Одеси. Чоловік притягнув його у кухню та побіг за лікаркою. Надали допомогу, яку могли. На другий чи на третій день ще двоє ранених були — у сусіда у хаті. Чоловік пішов давати їсти собакам, а поранені гукають, щоб він забрав їх також до нас, до Жені", — згадує Софія.
Жінка розповідає, що військові РФ вривалися у хати. Обшукували все. Намагались знайти українських військових. А вони в той час сиділи у погребі.
"16 чоловіків зайшли. У двері мені вистрілили, вікна постріляли. Через вікно залізли. "Чужой, чужой", — кричать. "Та немає", — кажу. Я отут коло кухні впала, свідомість втратила. Потім очухалася, один до мене такий: "Мать, мать, вам плохо?" Я кажу: "Та ні, все добре". І вони тоді пішли", — згадує Софія.
Поранених годували та лікували, каже вона. Через місяць російські військові наказали господарям виїхати з хати, хотіли в ній оселитися самі. Тому Софії з чоловіком довелося думати, як вивозити врятованих.
"Я придумала. Кажу чоловіку: "Поміряймо диван і машину. Будем їх вивозити в дивані. Зверху накидаємо скати. Давай туди Тьому з Києва. Хоча він був такий товстий, але сказав: Давайте, я все витерплю", — розповіла жінка.
Другого бійця — Сергія, якому було за 50 років, везли в машині. Говорили, що він родич. Молодшого Євгена, каже Софія, вирішили видати за сина. Аби проїхати через російські блокпости, хлопцю попередньо довелось вивчити біографію їх родини.
"Ну перевіряли нас. Казали: Все добре, проїжджайте. Ми й проїхали блокпости армії РФ. Боже, той наш (Євген — ред.) як закричить, я як заплакала. Думаю, слава Господу, ми вже врятовані! Хоч там теж, у Білозерці, було страшно, але там хоч не так, як у Правдиному. У селі ходили танки по вулиці та БТРи", — говорить Софія.
Ще півтора місяця переховували військових в орендованій квартирі у Білозерці, говорить Софія Біла. Тут і дочекались звільнення. Про те, що жінка увесь час опікувалась трьома пораненими українськими військовими, дізнались тільки тоді.
"Всі плачуть. З пирогами приходили. Приносили, хто що міг. А тоді, коли дізналися, що це солдати були, приходить одна жінка до мене, каже: "От ти шпигунка, тобі у розвідці треба працювати", — ділиться Софія.
Вона разом з чоловіком продовжують спілкуватися з врятованими військовослужбовцями. Всі вони і надалі захищають Україну. Сергій, якого видали за родича, знову був поранений і три тижні пролежав у госпіталі.
" Зараз знову на службі. В підвалі у Софії було дуже добре, нема чого плакати. За нами такий догляд був! Алік нам щодня і воду приносив, і все, що треба. Тому нам гріх жалітися", — каже Сергій.
На пам'ять про себе українські військові залишили родині подарунок — прапор зі словами вдячності.
Від початку повномасштабного вторгнення у селі Правдине на Херсонщині через російські обстріли були повністю зруйновані 44 будинки, ще 380 — пошкоджені. Наразі тут працюють будівельники з різних регіонів України, які допомагають людям відбудовувати оселі.
Читайте нас у Тelegram: Суспільне Херсон
Підписуйтесь на Суспільне Херсон у Viber
