Перейти до основного змісту
З раннього віку - одразу невдалі стосунки. Херсонка розповіла історію життя з домашнім тираном

З раннього віку - одразу невдалі стосунки. Херсонка розповіла історію життя з домашнім тираном

З раннього віку - одразу невдалі стосунки. Херсонка розповіла історію життя з домашнім тираном
. Суспільне.Херсон

Херсонка Олександра Лебединська стала героїнею документального фільму про домашнє насильство «Розірви коло», створеного за підтримки Представництва Фонду ООН. Свою історію перед прем’єрою вона розповіла Суспільному.

Олександрі – 22 роки, чотири з них, говорить, вона прожила в атмосфері домашнього насильства. Знімали фільм, поки Олександра з донькою жили у притулку для жертв домашнього насильства

"Я взагалі з маленького селища Херсонської області й вийшло так, що у мене у ранньому віці склалися одразу невдалі стосунки. Мені було 17 років. Так вийшло, що вони були аб'юзивними. Дуже довго я з цим боролася і не могла вийти з цих стосунків самостійно. Боролася і з місцевою поліцією, тому що там, у нас ця тема була не дуже розвинута, з оточенням, яке мене засуджувало. Через чотири роки постійних сварок та примирень я дійшла до краю. Мені надходили жахливі повідомлення з кривавими сценами, де він показував, що може зі мною зробити. Тому я вже морально була готова померти. Я записала ці повідомлення на екрані та відправила соціальній працівниці з метою, щоб просто знали, якщо зі мною щось станеться, що саме сталося", - говорить Олександра Лебединська.

З раннього віку - одразу невдалі стосунки. Херсонка розповіла історію життя з домашнім тираном
Олександра Лебединська. Суспільне Херсон

Олександрі запропонували пожити у притулку.

"Мене спочатку це злякало. А потім почалося моє нове життя. Це - мій новий етап, тому що там зі мною працювали психологи. Там допомагали юристи. Великим здивуванням для мене було, що там також працюють з дітьми. Я там жила 6 місяців. Якщо порівняти мене до притулку і після – це дві різні людини", - говорить дівчина.

Хотіла зберегти родину, тому вірила своєму кривднику та поверталась, до того ж було мало життєвого досвіду.

"Найголовніше - не боятися попросити про допомогу. Звертатися до будь-яких служб, поліції. Найголовніше, що я хочу сказати дівчатам: піти від кривдника – це імпульсивна думка. Минає час. Вона заспокоюється. Їй здається, що він не такий вже поганий, потрібно миритися. Цей складний момент треба пережити, щоб знову не потрапити у ту саму пастку", - каже Олександра.

Читайте нас у Тelegram: Суспільне Херсон

Підписуйтесь на Суспільне Херсон у Viber

Топ дня

Вибір редакції

На початок