60-річний лікар Степан Яремко повернувся з фронту й знову працює в екстреній меддопомозі Харкова. Каже, так хоче допомогти колегам, які продовжують роботу під обстрілами.
10 років тому Степан Яремко брав участь в антитерористичній операції на сході України, був начальником медичної служби. У перші місяці повномасштабної війни рятував людей у Харкові, а згодом — надавав допомогу бійцям на Вовчанському, Донецькому та Луганському напрямках.
Що говорить про повернення до роботи у "швидкій" допомозі — у матеріалі Суспільне Харків.
АТО і повномасштабна війна
Коли почалося повномасштабне вторгнення, Степан Яремко перебував у відпустці.
"Я проживаю у П’ятихатках, Харків, Київський район. І ось вже на 8-9 ранку у нас майже на вулиці буквально були підбиті БТРи. Це вже було відчуття з перших хвилин. Стало зрозуміло, що це вже — справжня війна, що це не випадкові обстріли. Це було моє перше враження, що треба захищати своїх дітей", — згадує медик.
У 2015-2016 роках Степан служив на Донеччині та Луганщині за мобілізацією.
"Коли був призов, то відділу кадрів прийшло, що я маю прийти. Я не став займатися якимось ухилянням. Пройшов медичну комісію й у 2015-2016 роках пройшов службу у частині 39 окремого мотопіхотного батальйону на посаді «начальник медичної служби — начальник медичного пункту». Один рік я перебував у Луганській області, а закінчив у Донецькій області", — розповідає Яремко.
Медик згадує, що під час АТО вивозив поранених.
"Але війна 2015-2016 рік і зараз, з 2022 року, — це велика різниця. Якщо раніше це був більше мінометний обстріл, або стрілковий, і групи ДРГ, то у нинішній час на початку — це мінометний, танковий обстріли й артилерія, а зараз — це суцільні FPV, суцільна війна дронів. І поранення, і тактика навіть роботи на етапі госпіталізації відрізняється", — говорить Степан Яремко.
Про початок вторгнення і молодших колег
З весни 2022 року побратими Степана, з якими він служив, кликали підсилити медичний пункт: в батальйоні у них не було жодного медика. Однак Яремко каже, що не міг залишити молодих колег, які тільки-но прийшли на роботу до екстреної меддопомоги.
"Але я потрапив на службу тільки у серпні-вересні, тому що початок війни був досить сумбурний. І тут я не можу не виказати вдячність нашим інтернам, які були й залишилися. Початок війни, як на мене, винесли більшою частиною на своїх руках і своєю допомогою саме інтерни", — згадує Степан Яремко.
"Ті діти, які тільки прийшли, які почали навчатися працювати на «швидкій» допомозі, вони на той час, як на мене, грали, основну роль. Не можна було одразу кидати їх. Намагався трохи підбадьорити, заспокоїти, щоб впевненість з’явилася. На початок війни ми жили тут майже безвиїзно", — згадує Степан Яремко.
Було, дійсно, страшно. І авіанальоти були, й обстріли були. Зрозуміло, що це вже по-серйозному. Ми працювали не тільки на виїздах на обстріли, а й на евакуації поранених з дальніх…
"Частка серця залишилася там"
Понад два роки Степан Яремко рятував життя бійців на передовій — на Донеччині, Луганщині та поблизу Вовчанська на Харківщині.
"Почав з Донецького (напрямку — ред.), потім — Вовчанський, потім — Луганська область, районі Греківки, Макіївки Луганської області, потім — Красногорівка Донецької області. Закінчив службу 7 лютого з настанням віку. Певною мірою шкода, тому що частка серця залишилася там. Залишилась незакінчена справа. Дуже сподівався, що моя служба закінчиться перемогою. Що є, то є", — говорить Степан Яремко.
Повернення на роботу в "швидку": "Хочеться поки допомогти"
У системі екстреної допомоги Степан Яремко працює з кінця 80-х років.
"По комсомольській путівці ще Радянського Союзу мене відправили, не дали можливість поміняти. А далі — затягнуло. Сподобалося надавати допомогу, бачити людей, яким надаєш допомогу, яким стає краще. На лінійній бригаді відпрацював тільки півтора року, а надалі працював на спеціалізованій бригаді. А спеціалізовані бригади працюють по всьому місту Харкову, а на сьогодні, і на останні 10-20 років вже виїжджають навіть в райони й передмістя. Тобто, ми працюємо по цілому Харкову й навіть по області", — розповідає про роботу в екстренці.
Зараз, у 2025, у порівнянні з 2022 роком, Степан Яремко каже, що медикам "екстренки" стало працювати дещо легше.
"Зараз набагато спокійніше працювати, тому що я розумію, що це вже лінія фронту трохи далі, що це вже не ті хаотичні й агресивні дії противника, що є вже країна навчилася захищатися, навчилася давати відсіч. Дуже суттєво відрізняються перші часи й нинішні", — говорить медик.
За його словами, до роботи на станції "швидкої" повернувся, щоб продовжити надавати допомогу людям.
"У моєму житті такий депресивно-апатичний період, і щоб з ним впоратись, вирішив повернутися. Так сталося, що на цей момент я в Харкові — один. Сім’я моя у Львівській області. Я родом із Львівської області, а з 1982 року я вже в Харкові — більшість свого життя провів у Харкові", — говорить Степан Яремко.
Є підстанція, є люди, з якими працював, є професія, яку обрав колись, і щось виходить, ну, і хочеться поки допомогти.
"Я знаю, що у мене спина прикрита"
Нині, каже Яремко, знову передає досвід молоді. У парі з лікарем працює парамедикиня Катерина Дем’яненко.
"Мені запропонували працювати з ним постійною бригадою — я була рада. Коли я прийшла працювати, він вже пішов на війну. Я дуже багато про нього чула, дуже багато гарних історій, гарних відгуків. Що дуже досвідчена, дуже розумна людина, й коли мені запропонували працювати з ним, я, звісно, погодилася. Дуже спокійно працює, дуже багато знає, грамотно розмовляє з пацієнтами. Я знаю, що у мене спина прикрита завжди, і він знає, що його також", — каже Катерина Дем’яненко.
Після повернення з фронту, каже лікар, у Харкові почувається більш спокійно, але переживає за побратимів, з якими підтримує зв’язок.
Підписуйтесь на новини Харкова та області в Telegram, WhatsApp, Facebook, Viber, Instagram, Youtube
