"Певною мірою, я щасливий. Принаймні, у мене більше немає моральних дилем. Це перший Новий рік за довгий час, який я проводжу не з сім'єю вдома. Але до мого дому — менше ніж 70 км від фронту, і якщо я нічого не зроблю, є великий шанс, що 2026 рік зустріну вже без нього", — такі підсумки взимку підбивав молодший сержант "Схід".
Хлопець в армії понад рік: йому 26, він уродженець Харківщини та нині воює на одному з напрямків області. У статусі військового "Схід" продовжує збирати сотні тисяч гривень донатів, передавши управління сімейним бізнесом своїй дружині.
Чому ухвалив рішення піти в армію після років волонтерства та мільйонних зборів коштів, як наважився залишити роботу в IT, власний бізнес і будинок — читайте про військовий шлях "Схода" з полку "Ахіллес" у матеріалі Суспільне Харків.
Далі — пряма мова.
Від IT-рекрутера до штурмана: військовий "Схід" — про початок шляху у війську
Чесно кажучи, ще десь роки півтора тому я скептично ставився до дроноводства. Була думка піти бойовим медиком, бо в мене дуже багато друзів саме в медицині, які служать ще з часів АТО/ООС.
Я навіть говорив із представниками певних бригад на цю тему, і якось не дуже у нас вийшло. Загалом, це було відкладено, а потім я зустрічався з товаришем, який давно теж воює. Він — це було літо 2023 року — каже: "Слухай, от у 92-й бригаді З 29 січня 2025 року "Ахіллес" став окремим 429-им полком безпілотних систем з'явились якісь класні тіпи, вони називаються "Ахіллес". Подивився — у них є вакансії, поспілкувався. Ну, думаю, треба брати, поки гаряче.
Я дуже пишаюся бути частиною "Ахіллесу". Тут реально робиться все для того, щоб ти успішно робив свою роботу.
Я взагалі першочергово планував бути оператором або штурманом розвідкрилаБПЛА типу крило — це універсальні безпілотники літакового типу, оснащені жорстким крилом. Вони мають широкий спектр застосування, яке залежить від комплектації. Розвідкрило — такий безпілотник для розвідувальних місій., але, згідно-відповідно потреби і наказу вищого керівництва, зробили мене штурманом FPV. Коли про це дізнався, трошечки засмутився, бо в мене FPV стояло третім пріоритетом. Але з перших виїздів був такий: "Воу, хлопче, ти не знав від чого відмовлявся".
На цивільній роботі в мене був досвід керування командами. Відповідно до моїх знань, навичок і, якого-не-якого, але досвіду управління, мій ротний командир сказав, що я тоді буду штурманом.
Уже після цього я дізнався, що штурман є і командиром екіпажу, відповідає за 1000 і одну річ. Насправді певною мірою дуже складна робота, хоча я майже не вилажу з бліндажа.
Я вчився в Харківському авіаційному (університеті — ред.), кинув його після другого курсу, бо пішов до УАЛУкраїнська академія лідерства (УАЛ) — це 10-місячна формаційна платформа особистісного та суспільного розвитку для молоді на основі цінностей. Академія поєднує річну програму між школою та університетом для вмотивованих підлітків 16-20 років, спрямована на гармонійний інтелектуальний, фізичний та емоційний розвиток..
У мене є багато друзів, які вчилися зі мною, чиї навички були би просто офігенно корисними, але, на жаль, люди деякі бояться.
Працював з 18 років в IT-рекрутингу. Паралельно з цим із дружиною потім створили бренд собачої амуніції "Дарвін". Власне, до кінця самого я працював у IT-компанії.
Коли я йшов (у військо — ред.), вони сказали: "Сань, ми знаємо, що ти хотів комп купити, ми його тобі подаруємо". Дуже класна компанія, мені дуже сумно було звідти йти, але так треба.
Будинок на Харківщині, власна справа і семеро тварин: цивільне життя командира екіпажу ударних FPV-дронів
Ми (з дружиною — ред.) у 2020 році переїхали у будинок родичів, прожили там близько року. Зрозуміли, що нам райончик цей подобається, і, власне, вирішили купити свій (дім — ред.). Трохи грошей було, десь позичили, і купили. От досі будуємося.
Чесно кажучи, навіть інколи закрадається думка, навіщо, враховуючи просування росіян, але потім такі: "А чому би ні? Можливо це вдасться зупинити і вони дадуть нам спокійно пожити".
— Чому будинок, чому у селі?
— Дешевше, банально дешевше. До Харкова пів години машиною. Навіть автобуси тоді регулярно ходили, великі, просторі, і часто. Класна логістика, доволі розвинені, наприклад, магазини, природа, ліс, річка, що ще треба?
Ми купили ділянку з коробкою. Там колись був нормальний будинок, але потім власники померли, він стояв пустим. Купили його за відносно невеликі гроші. Такий Haunted House"Будинок із привидами" — комп'ютерна гра 1982 року. по-українськи.
У ньому можна вже давно жити, але внутрішнього ремонту немає, і ми дуже потроху (ремонтуємо — ред.): є гроші — робимо, немає грошей — не робимо. Сад свій посадили у 2024 році. Вишні, черешні — я дуже люблю червоні черешні.
У нас четверо собак і троє котів. З цього і почався наш бізнес.
Саме коронавірус був, ми тільки переїхали у будинок до родичів. У нас була перша наша собака, у неї доволі непропорційний тулуб, не могли на неї шлейку нормальну знайти. І Маша така: "Я пошию сама". Пошили, ніби прикольно. Вона: "А що як я цим займуся?". Я доволі скептично поставився, але, кажу, якщо хочеш, давай.
У мене в заначці лежало 500 доларів, ми накупили на них матеріали, і з цього все і почалося. Навіть смішно згадувати, з цього це починалося, а зараз, фактично, з тих грошей ми будуємо будинок і донатимо.
Darvin/Facebook"На день народження зібрав 100 000 гривень на майстерню дронів. Це забезпечило розхідниками і робочими місцями на два місяці вперед"
Волонтерство повністю стало моєю сферою діяльності на той час, поки я не пішов в армію сам. Зібралася ініціативна група (у 2022 році — ред.), ми привозили різне обладнання, спорядження. Поїздки в Польщу, Європу були регулярними, на дуже великі суми коштів: тільки за 2022 рік ми привезли товарів на суму до восьми мільйонів гривень. Це просто четверо людей.
Щось за донати, щось люди купували самі, а ми це бралися привезти, бо в Україні майже нічого не можливо було купити, хіба якусь бронепластину з рейки, яка важила 9-10 кг, яка, ***ть, прострілювалася спокійно.
Фото надав співрозмовникУ 2023 році це вже повністю перейшло на збори. Почав збирати гроші, переводити на потреби. За 2023 рік мені вдалося зібрати, думаю, до півмільйона гривень точно.
Зараз я збираю на потреби свого підрозділу. Збирав на екіпаж — на РЕБ — 100 000 гривень. Користуючись з моїх знайомств, мені вдається дуже підсилити батальйонні збори, багато чого знайти, "нарішати".
На свій день народження я збирав 100 000 гривень на нашу майстерню дронів. На секундочку, це забезпечило нашу майстерню розхідниками і робочими місцями на два місяці вперед.
Те, що заважало в цивільному житті, в армії може вбити: "Схід" — про найяскравіші спогади та зміни, яких зазнав у війську
Свого часу я дуже боявся йти в "Азов", боявся, що не пройду їхнє БКБПБазовий курс бойової підготовки. У результаті я потрапив на БЗВПБазова загальна військова підготовка від військової школи командирів, там, де були інструктори з "Азову" і Третьої штурмової бригади, і загалом БЗВП було зроблено дуже по-"азовськи". Це було навіть смішно певною мірою.
Нас привезли вантажівки. Підходить "Буйвол", ветеран "Азову", із фразою "чоловіки, ви на війні, а війна — це завжди неочікуваність" закидує гранати нам у кузов і починає кричати, щоб ми всі звідти виміталися.
І, з усім своїм барахлом, якого в мене було насправді до***а — я просто проклинав той момент, коли вирішив взяти якусь свою спорягу з собою — повзу ці 400 метрів, жеру пісок, багнюку. Щось літає, вибухає, вас качають, ти це все тягнеш над головою і думаєш: "Оце я дебіл".
Це було тяжко, але дуже добре мене підготувало і сильно змінило мої уявлення. Якщо ти там за день не качнувся разів 200, то якось день пройшов дарма. Я дуже-дуже вдячний тим хлопцям, з якими був на БЗВП. Якби не ці люди, я не знаю, чи "вивіз" би морально. Була сильна підтримка і багато в чому ми тягнули один одного.
Найбільш негативний спогад — це коли я дізнався, що один із хлопців, з яким я дуже добре спілкувався на БЗВП, який був для мене прикладом, загинув. У принципі, загибель людей, яких ти знав, завжди йде зі знаком "мінус".
Відверто кажучи, я чекав, поки опустять призовний вік до 25 років, бо, на момент приєднання до війська мені ще 25 не було. Я боявся контракту, а потім в один момент: "А чого я чекаю?" Підписав контракт і все.
Є люди, які після того, як я сказав, що йду в армію, не написали мені жодного слова, і з днем народження навіть не вітали, хоча до цього це були моїми найкращими друзями. Дуже приємно, радує те, що я дізнався про цих людей з іншого боку. З деякими, навпаки, став дуже багато спілкуватися.
Я змінився в будь-якому випадку. Певною мірою серйознішим, виваженішим став. Я загалом людина дуже емоційна. Емоційність часто заважала, але те, що просто заважало у цивільному житті, в умовах бойових дій може вбити.
Підписуйтесь на новини Харкова та області в Telegram, WhatsApp, Facebook, Viber, Instagram, Youtube
