"Нам, харків'янам, дуже сильно пощастило жити поруч з об'єктом всесвітнього рівня", — говорить архітектор Максим Розенфельд про Держпром, що був пошкоджений російською авіабомбою ввечері 28 жовтня.
Для Суспільне Харків Розенфельд розказав про значення, історію та збереження пам'ятки.
"Держпром став втіленням нової мови архітектури, нового бачення, футурології, мрій про майбутнє"
Це був один з перших в Радянському Союзі масштабних проєктів. Взагалі протягом п'ятиріччя, з 1919 по 1925 рік, великих таких проєктів не відбувалося. Була певна депресія, можна так сказати, і криза. І він був перш за все якимось таким мотиватором і прикладом того, що може бути створене щось надзвичайне.
По-друге, він був не лише на теренах тодішнього Радянського Союзу, а взагалі у світовій практиці втіленням нової мови архітектури, нового бачення, футурології, мрій про майбутнє — яка має бути архітектура мрії про майбутнє. І це був дуже масштабний проєкт не лише за задумом, а за втіленням.
Його будували всього лише два з половиною роки, з 1926 по 1928 рік. Будували його фактично голими руками 5000 волонтерів, які погодилися подивитися в невідоме, тому що ніхто не знав ані технології, ані можливості нових матеріалів, нових конструкцій, як це все має бути побудовано.
Фактично це було таке ноухау за ноухау під час його створення. І його побудували в Харкові, і в той момент він поряд з будівлею Баугаузу під Берліном, в Дасау німецькому, з павільйоном веймарської Німеччини в Барселоні він став ось таким прикладом, парадигмою, взірцем нової мови архітектури.
Дуже давно треба було б його внести в перелік об'єктів всесвітньої спадщини — він таким є. Офіційного статусу, якщо ще немає, це наша просто недбалість і невміння організувати ці процеси. Але по суті він таким є.
"Держпром — це про вміння мріяти, про внутрішню свободу"
Держпром — це велика офісна будівля, і задумувалася як будинок трестів. Протягом всієї його історії, за майже 100 років різні установи, різні організації в'їжджали, переїжджали, заселялися у Держпром. Тому я не можу конкретно розказати, що було в сьомому, восьмому під'їзді, скажімо, 20-30-40 років тому.
Але я хочу звернути вашу увагу на такий ще один символічний момент: ось бачите, є такий пам'ятник, за кущами стоїть, такий чорненький невеличкий? Це пам'ятник жертвам тоталітаризму.
Його не дуже харків'яни навіть знають, він наче причаївся тут, на задньому фасаді Держпрому. Але це теж насправді про вміння працювати з пам'яттю.
Тому що якийсь гарячі голови колись — і зараз — казали, що це дуже радянська споруда, що це тоталітарна споруда, і багато чого про Держпром казали.
Насправді ні — це про вміння мріяти, про внутрішню свободу. І саме оцей символ, що під цим будинком, під цією будівлею є пам'ятник тоталітаризму, — це про визнання своєї власної історії, визнання своєї пам'яті.
"Нам, харків'янам, дуже сильно пощастило жити поруч з об'єктом всесвітнього рівня"
Для мене Держпром завжди був чимось особистим. Не тому, що я його собі присвоїв — я так це відчуваю. Я не буду казати — серце, печінка, нирки, голова. Для мене це боляче.
Мені важливо, щоб, по-перше, він був відновлений, по-друге, щоб він заграв новими фарбами. Тому що зараз він є частиною великого міжнародного конкурсу "Площа Свободи", який оголосив Фонд Нормана Фостера на реконструкції будівлі облдержадміністрації, майдану Свободи перед нею. І його держпромівська складова є важливою частиною духу цього конкурсу.
Нас чекає попереду колись дуже важка і дуже довга робота щодо того, як відновити, переосмислити, вивести на новий рівень, а головне — бути достойними тих, хто створив цю будівлю.
Тому що я багато років розповідаю, знімаю фільми про нього, про Держпром, зараз зроблю книжку про нього, про Держпром, безліч лекцій про нього прочитав не лише в Харкові і не лише в Україні — про Держпром.
Нам, харків'янам, дуже сильно пощастило жити поруч з об'єктом всесвітнього рівня, всесвітньої спадщини, хоча він не є в списку — він лише кандидатом є до об'єктів всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Нам просто випало таке велике щастя — бути поруч.
Тому що він не просто символ, він не просто така важлива будівля XX сторіччя світової архітектурної спадщини. Це про реальність мрії, про те, що будь-які сміливі мрії можуть здійснюватися, коли його побудували. І він працює саме так.
Для мене сьогоднішній ранок (29 жовтня — ред.), я тут був і ввечері вчора, а сьогоднішній ранок — це про те, що треба з цим було переспати, для того, щоб прийти сьогодні, і в цей прекрасний жовтневий осінній ранок побачити, скільки людей зараз тут працюють.
Що замість того, щоби виставляти пости в Facebook, кричати якісь такі гучні промови, щось таке робити, вони зранку тут розбирають завали, прибирають шматки, закривають вікна. Це велика робота. Її треба робити, по-перше, без гарячкуватості, без зайвих емоцій, з відчуттям власної гідності, гідності себе і гідності цього будинку, Держпрому.
Що відомо про пошкодження Держпрому під час повномасштабної війни
28 жовтня 2024 року Держпром був пошкоджений ударом фугасної авіабомби РФ. В одному з під'їздів Держпрому внаслідок російського авіаудару знищена стіна, перекриття над третім поверхом, другий поверх, під ним розбиті вікна, розказав Суспільному директор Держпрому Микола Чехунов.
Частково вікна у будівлі Держпрому були вибиті під час російського ракетного удару по будівлі обласної адміністрації на площі Свободи 1 березня 2022 року.
Ще раз скління у Держпромі — вікна та вітражі — були пошкоджені 2 січня 2024 року, коли російська ракета влучила у дорогу поруч. Тоді удар ракети зачепив вікна у майже всій північно-західній частині будівлі.
Підписуйтесь на новини Харкова та області в Telegram, WhatsApp, Facebook, Viber, Instagram, Youtube