10 вересня директорка Харківського літературного музею Тетяна Пилипчук стала лавреаткою премії імені Василя Стуса за 2024 рік. Культурна менеджерка і волонтерка, Тетяна займається дослідженням української літератури 1920 — 1930-х років.
Наскільки якісно зараз працюють над поширенням української культури всередині країни та за кордоном, що в цьому найскладніше та чого бракує для популяризації України — Тетяна Пилипчук розповіла в етері Суспільного.
Далі — пряма мова.
На церемонії нагородження ви сказали, що ця премія для вас, — це, зокрема, збереження пам'яті тих митців, які сотню років тому боролися за ті цінності, які ми відстоюємо і виборюємо зараз. І саме цим ви займаєтеся. Наскільки вагомою є ця місія і наскільки вона є тяжкою?
Мені здається, що сьогодні нам працювати трохи легше, тому що, уявляєте собі, як на початку 1990-х років український музей у Харкові комунікував ті меседжі 20-х років: "Геть від Москви, даєш Європу". Або комунікувати те, що нам необхідні деколонізаційні процеси, що у нас дуже складні стосунки з Росією, — не те що не завжди братські, а радше історія конфліктів, ніж спільних успішних проєктів.
А сьогодні є просто шалений запит на те, чим ми займаємося: всі цікавляться будинком "Слово", 1920-ми роками, всі хочуть читати Хвильового (Миколу Хвильового — ред.), сьогодні перевидається багато літератури. І ми справді відчуваємо, що це потрібно.
А так тяжче працювати, бо ми маємо зважати на дуже складні умови, коли іноді не розуміємо, чи можемо проводити масові заходи, чи як убезпечитися від всього того, що може прилетіти тобі на голову. Але легше з огляду на те, що є шалений запит від суспільства, від громади, і відчувається, що те, що ти робиш — надзвичайно важливо.
Як вважаєте, наскільки якісно ми зараз працюємо над тим, щоб про українську культуру чули не лише у межах України, а і поза її межами, і нарешті відрізняли нашу культуру від російської?
Дуже важко заходити на це поле, бо Росія активно працювала, і ми це відчуваємо навіть в діяльності музейної організації ICOMInternational Council of Museums (ICOM) — Міжнародна рада музеїв (МРМ) — всесвітня демократична громадська організація зі сприяння розвиткові зв'язків та взаємодопомозі між музеями та музейними працівниками різних країн, наскільки активно Росія працювала, щоб налагоджувати мережі між російськими і закордонними музеями, наскільки багато вкладали коштів, щоб там постійно були виставки, постійно звучали російські наративи.
Україна, на жаль, над цим працювала дуже слабко, і заходити в це поле важко.
Важко сформувати історію про себе так, щоб вона була зрозуміла різним аудиторіям. І ми, можливо, не дуже добре знаємо ці аудиторії.
Нас активно зараз запрошують, нами зацікавилися за кордоном. Дуже багато майданчиків відкриті для нас, і це щоразу виклик — знайти підхід для того, щоб наш сьогоднішній досвід, наші стосунки з Росією були зрозумілі там.
Я сподіваюся, що сьогодні ми настільки суб'єктні, що можемо не лише самі для себе, для внутрішнього користування, створити свою історію, а і розповісти про неї закордоном.
Чого нам зараз бракує на ниві популяризації української культури?
Мені здається, нам бракує досліджень, нашої історії, культури, справді дуже бракує. Бракує популярних версій цих досліджень. І бракує перекладів на інші мови.
Бо коли ми розповідаємо про це, це все класно, журналісти нам кажуть що готові про це писати, але дайте, будь ласка, щось почитати іноземною мовою. І тут виникають проблеми.
Що відомо про Тетяну Пилипчук
Тетяна Пилипчук — культурна менеджерка і волонтерка, директорка Харківського літературного музею, дослідниця української літератури 1920-х — 1930-х років. З 2022 по 2024 роки Тетяна курувала фестиваль "П'ятий Харків", з 2021 року організовує роботу Харківської мистецької резиденції "Слово".
З 2022 року музей є частиною спільноти, яка оберігає місто й об'єднує військових, митців і волонтерів.
Що відомо про премію імені Василя Стуса
Премію заснувала 1989 року Українська асоціація незалежної творчої інтелігенції на чолі з Євгеном Сверстюком. З 2016 року нею опікуються PEN Ukraine, Києво-Могилянська бізнес-школа та видавництво "Дух і Літера".
Премію присуджують літераторам, митцям, режисерам, музикантам і культурним менеджерам незалежно від місця проживання, прижиттєво, за особливий внесок в українську культуру та стійкість громадянської позиції.
У різні роки лавреатами та лавреатками премії ставали Михайлина Коцюбинська, Іван Світличний, Мирослав Маринович, Володимир В'ятрович, Марія Бурмака, Святослав Вакарчук, Сергій Жадан, Влад Троїцький, Ахтем Сеітаблаєв, Тарас Возняк, Віталій Портников та інші.
Підписуйтесь на новини Харкова та області в Telegram, Facebook, Viber, Instagram, Youtube
