Звання "Герой України" просять присвоїти харків'янину Кирилу Баєву на позивний "Баян" його рідні та друзі. У перший день повномасштабного вторгнення 20-річний спортсмен ухвалив рішення піти до ТрО, а за кілька місяців долучився до спецпідрозділу Kraken. Військовий брав участь у звільненні Харківщини та боях на сході. 14 січня 2023 року він поліг біля Соледару.
Що згадують про "Баяна" рідні — читайте у матеріалі Суспільне Харків.
"Я не буду ховатися, як щур. Я йду зі своїми хлопцями воювати": як Кирило Баєв потрапив на фронт
Кирило Баєв був членом фан-клубів кількох українських футбольних команд, і 24 лютого 2022 року з друзями звідти вирішив долучитися до лав територіальної оборони Харківщини, розповідає його батько Андрій Баєв.
"Я його намагався відговорити, тому що він занадто молодий. Просив його почекати, не поспішати. Він зі мною просидів добу. Наступного дня він зідзвонився, дізнався, де йдуть збори. Прийшов, сказав, що поїде, все дізнається. Повернувся, взяв документи, речі й сказав: "Я пішов із хлопцями. Я не буду сидіти, чекати", — згадує батько полеглого.
Кирило Баєв родом з Харкова, жив у районі ХТЗ. З дитинства займався спортом: два роки — плаванням, потім — футболом у клубі "Геліос".
У 2011 році захопився єдиноборствами, розповідає тітка Кирила, Аліса Лещенко. Хлопець займався дзюдо, ММА, а також був кандидатом у майстри спорту і володарем кубка світу з козацького двобою. Спорт він поєднував із навчанням.
“Він вчився у Харківському педагогічному університеті імені Сковороди. Цього року мав писати бакалаврську дипломну роботу. Коли Кирило пішов воювати — це не те що було неочікувано, це був для мене шок. Я йому дзвонила, писала. Казала, що це дуже страшно. Він мені відповів: "Я не буду ховатися, як щур. Я йду зі своїми хлопцями воювати". У нього такий характер — якщо щось вирішив, то відмовити його від цього неможливо", розповіла Аліса Лещенко.
Я за своє життя не бачила добрішої людини. Він дуже поважав своїх друзів, у нього було дуже багато подруг.
"Запам'ятається він для мене, як гідний чоловік, як найкращий з кращих"
У спецпідрозділі Kraken Головного управління розвідки Міноборони Кирило Баєв служив у штурмовій бригаді, розповідає батько Андрій Баєв. Як штурмовик боєць брав участь у контрнаступі на Харківщині, Балаклійсько-Куп'янській наступальній операції, звільненні Куп'янська-Вузлового, а також воював на Донеччині.
"Коли він повернувся після звільнення Харківської області, то написав. Я попросив його, щоб він перевівся у більш безпечний загін, наприклад, охорона, забезпечення, а не йшов у штурмовики. Він сказав, що із хлопцями до кінця. Попросив, щоб я більше про це не говорив. Сказав, що все вирішив", — каже батько полеглого.
Загинув "Баян" під час нічного бойового завдання на Донеччині.
"Вони потрапили у засідку. Хлопці почали діставати тяжкі поранення, але він вирішив дійти до точки, де працював російський кулемет, де був командир. Він мав ліквідувати цю точку. Він знищив російського командира й дав можливість хлопцям виконати завдання, забрати поранених. Але сам не вижив. Я думаю, що це мужній вчинок, гідний героя України", — говорить Андрій Баєв.
Запам'ятається він для мене, як гідний чоловік, як найкращий з кращих.
За два тижні до загибелі з племінником бачилася Аліса Лещенко.
"Нам було дуже страшно. Я і його батько постійно писали йому. Він був штурмовиком — віч-на-віч зустрічався з ворогом. Наша остання зустріч з ним була 1 січня, на Новий рік. Потім у січні був останній його виїзд. Я спілкувалася з його дівчиною, вона його дуже просила перейти до іншого підрозділу, і він пообіцяв, що це буде його останній виїзд, а потім буде переходити зі штурмовиків в інший підрозділ", — розповіла тітка загиблого.
"В історії мають залишатися такі імена": близькі Кирила Баєва збирають голоси за надання йому звання "Героя України"
Кирило Баєв має медалі "За мужність при виконанні спецзавдань", посмертно — "За мужність ІІІ ступеня" та медаль "За оборону міста-героя Харкова".
Рідні, друзі та побратими бійця звернулися до Президента з проханням надати "Баяну" звання "Герой України". Наразі на петиції на сайті Президента України — 17 із 25 тисяч необхідних голосів.
"Мій син завжди переживав за Україну. Він радів за свій дім. Йому був всього 21 рік. Я казав йому, як батько, берегти себе. Але він був відчайдушним воїном і весь час казав: "Ми переможемо". Я вважаю, що в історії мають залишатися такі імена. Його ім'я треба вписати в історію", — каже Андрій Баєв.
Підписуйтесь на новини Харкова та області в Facebook, Viber, Instagram, Telegram, Youtube
