Підприємиця Ольга Глушко чотири роки тому переїхала з Харкова до села Верхньої Озеряної у Харківському районі. Разом із чоловіком вони заснували екопоселення, почали виготовляти пастилу з яблук, які росли у саду, а згодом — каву з жолудів. Під час повномасштабного вторгнення попит на "ЖоКаву" зріс — обсяги виробництва збільшили у вісім разів. На виробництві та у розбудові екопоселення подружжю допомагають переселенці — за понад два роки вони прийняли шість родин.
Подружжя з Харкова продало квартиру та переїхало до села, де створили екопоселення
У перший рік пандемії Ольга Глушко з чоловіком продали квартиру в Харкові та придбали оточений лісом дім у Верхній Озеряній на південному заході від міста.
"Одразу почали думати, чим будемо заробляти, бо не хотілося повертатися до Харкова. Чоловік запропонував робити екопродукцію. Я за фахом кухар, тому це для мене близько. Ми почали виробляти спочатку пастилу. Купили цю ділянку, і тут був сад зі старовинними сортами яблук — з літа до пізньої осені родять ці яблука", — розповіла Ольга Глушко.
Ми хотіли ближче до природи. Це мій чоловік мені важливість доніс, що людина, щоб розвиватися, бути корисною, має займатися творчістю і жити на природі. Мати максимальний контакт з природою. Саме тому ми переїхали до села, почали розбудовуватися й робити екопродукцію.
Після пастили підприємці вирішили розширити асортимент.
"Чоловік запропонував робити каву з жолудів, тому що нас оточують ліси з трьох боків саме дубові. У більшості — дуби. Ми почали для себе робити, а потім зацікавилися наші друзі, родичі, й вийшло, що почали виробляти ще й каву", — розказала Глушко.
Ольга каже, вони з чоловіком не хочуть виїжджати, хоча майже всі друзі пари евакуювалися.
"У мене майже немає подруг у Харкові, і думаю — кому ж я буду продавати "ЖоКаву", пастилу? Покупцями були, в першу чергу, наші друзі, наше коло однодумців. Але потім почалася популярність через соцмережі, про нас почали писати у виданнях, запрошувати на ярмарки, на різні свята та в екокрамниці Харкова. Пішов попит. Попри війну, попри те, що людям зараз скрутно, вони дуже хочуть підтримувати сучасних виробників українських, саме з Харкова виробників", — говорить підприємиця.
Я хочу, щоб люди у кожній кав’ярні країни мали альтернативу — купувати звичайну каву, яку привезли з-за морів, океанів, або каву, яку виробляють харків’яни, українці. З наших дерев, з наших жолудів. Нам треба споживати своє.
Підприємиця говорить, подаватимуть заявку на грант, щоб розширити виробництво й придбати автоматизовану лінію для очищення жолудів — поки роблять це вручну.
"У березні 2022 року, коли над нашими головами літали літаки, ми саджали дерева". Як в екопоселенні на Харківщині приймають переселенців та створюють питомники для дубів
Екопоселення — це спільнота людей, однодумців, які хочуть жити гармонійно із собою, з природою, здорово харчуватися, вирощувати їжу здоровим способом, забезпечувати себе, виробляти щось, творчо розвиватися.
Екопоселення підприємців із Харкова є частиною мережі від громадської організації "Глобальна мережа екопоселень України". Після початку великої війни через мережу до подружжя доходила гуманітарна допомога з Європи, яку вони роздавали, а також надавали місце для ночівлі, каже Ольга Глушко.
У березні 2022 року, коли над нашими головами літали літаки, але ми саджали дерева. Були люди, які приїхали з Харкова, щоб перепочити від вибухів, зробити щось корисне.
"Наразі ми приймаємо дві родини переселенців з Харкова. Ми їх працевлаштували, вони допомагають у нашому невеликому бізнесі. Також ми проводимо екскурсії, заходи, і вони за зарплатню допомагають нам створювати наш простір, готувати заходи, які проводимо", — розповіла Глушко.
Окрім виробництва пастили й кави, подружжя розсаджує дерева. Зокрема, говорить Максим Чукалін, їх вирощують із жолудів, які не підійшли для "ЖоКави".
"Висаджуємо дерева, різні горіхи, тому що їх збирають білки, ворони. Висаджуємо десь біля доріг, в затишних місцях, лісосмугах, тому що є тенденція, що вирізають посадки, й треба підсаджувати, щоб вони відновлювалися. Ми робимо питомники, де деревця підростають рік або два. У нас є питомник з жолудів, які мені привезли з Уманського дендропарку", — каже підприємець.
Я був у пошуках щасливого гармонійного життя, і зрозумів, що людина, як частина природи, може бути у спокої, у гармонії, тільки перебуваючи в гармонії з природою, із собою. А дерева — це те, без чого людина не може існувати взагалі.
Підписуйтесь на новини Харкова та області в Telegram, Facebook, Viber, Instagram, Youtube
