Вранці 24 лютого 2022 року підприємство "Газмережі" у Чугуєві потрапило під обстріл, внаслідок якого загинули двоє працівників — водій Василь Редько та диспетчерка Світлана Пікало. До других роковин повномасштабного вторгнення на честь загиблих встановили меморіальну дошку. Двоє колег, які стояли поруч, вижили, але дістали тяжкі поранення.
Водію аварійно-диспетчерської служби Сергію Карбазіну уламками прошило ногу, шию та голову. У перший день повномасштабного вторгнення він повернувся на роботу з відпустки.

"Вибух, і мене одразу поранило у ліву ногу вище коліна. Поряд стояла Світлана [Пікало — ред.]. Я крикнув: "Світлано, падай!". І далі не пам’ятаю — чи мене збила вибухова хвиля, чи я впав сам під стіну. Я піднявся, а Світлана лежить. Підійшов, підняв її, на руку поклав — вона ще дихала. Чую — "швидка". Медсестра каже: "Поїхали з нами". — "А що дівчина?". — "Дівчина померла", — згадує Карбазін.
Остання рана у водія загоїлася в червні 2022 року: деякі уламки пройшли навиліт, деякі — дістали, у нозі — залишилися та дали ускладнення восени 2023 року.
Минулого року Сергій Карбазін повернувся на роботу. Каже: у колективі життя триває.

"Думав я про те, що вдома сидіти — нічого хорошого немає. Просто будеш потихеньку відходити від життя. А тут, на роботі, у колективі туди поїхав, там прийшов, там щось зробив, щось порадили. Чи не страшно під обстрілами? Як люди кажуть: прожив день-ніч — і добре. Якщо щось трапиться, то трапиться все одно", — говорить Карбазін.
Разом із Сергієм Карбазіним до лікарні доставили ще одного водія — Василя Редька. Вони лежали в одній палаті, Василю ставало краще, проте в середині березня він помер, розповів Карбазін.

"Він о пів на шосту 24 лютого подзвонив мені. Сказав, що війна. Я зібрав родину, поїхав, і десь о сьомій подзвонив дізнатися, як у нього справи. Його вже забирала "швидка". Поранення було в живіт. Лікарі робили все, що могли. Вийшло так, що не врятували. Йому було 56", — згадує син Василя Редька Сергій.

У метрі від Василя Редька в момент вибуху стояв майстер аварійно-диспетчерської служби Павло Прядко.
"Мінно-вибухове осколкове поранення. Був один уламок. Він зламав мені ребро, розколовся на два уламки. Один пішов угору, другий — до хребта. Ось тепер вони назавжди зі мною. Відновлення неможливе. Два уламки в легенях. Об’єм легень — 56% від номінального", — розказав Прядко.
У травні 2023 року він повернувся на роботу в Чугуєві, до цього працював слюсарем на аварійній службі у Волинській області: "Тут мій дім, вдома краще, як не крути".

За даними пресслужби Харківської філії підприємства "Газмережі", за час повномасштабної війни в області загинули семеро працівників, 12 — дістали поранення.
Нині газовики Чугуївського управління виїжджають у різні частини району, працюють на місцях обстрілів, усувають наслідки аварій. Головна задача — забезпечити споживачів газом попри удари російських військових, каже начальник аварійно-диспетчерської служби Юрій Михайлюта, — як це і було з першого дня повномасштабного вторгнення.
"Навіть не з восьмої ранку, як мали заступати, а раніше, газовики пішли пішки усувати витоки газу. Люди виходили й говорили: "У нас запах газу", "У нас пробита труба". Ми аварійно бігли від одного дому до іншого, щоб не було пожеж і не допустити відключень газу", — згадує Михайлюта.

Підписуйтесь на новини Харкова та області в Facebook, Viber, Instagram, Telegram, Youtube