У грудні 2023 року нацгвардійця Дениса з побратимами відрядили обороняти посадку біля Бахмута проти удвічі більших сил росіян. У результати боєць провів на позиції втричі довше, ніж планувалося — його не могли змінити через сильні обстріли.
11 діб замість очікуваних двох-чотирьох провів на бойовому завданні боєць зі Зміївської громади на позивний "Хантер".
"Сказали, що були великі обстріли, і не було змоги підійти нашій зміні. Наші позиції — це була посадка або те, що залишилося від посадки", — каже Денис.
Окупанти стояли за сто метрів — їх було утричі більше, ніж українців.
"Перший день ми відстояли нормально, назбивали дронів, росіяни образилися та почали ще більше FPV-дронів запускати, але в них нічого не виходило. За три доби ми збили близько 20 їхніх "мавіків", 15 FPV — вони лежали за п’ять-десять метрів від нас, пілікали, тобто не вибухнули. Страшно, бо вони могли спрацювати в будь-який момент, тому не дуже хотілося висовуватися, але доводилося", — згадує військовий.
Фото: Дмитро Гребінник/Суспільне ХарківПозицію Дениса не лише атакували безпілотниками — першої ж ночі на завданні росіяни пішли у штурм.
"Там трава висока, і коли вони підповзали до нас, їх було не дуже видно. Видно було або в тепловізор, або коли наш дрон висить. Жодна з їхніх двох штурмових груп, які намагалися, до нас не підібралися. Перша групу, яка пішла у штурм, перебили, одного взяв у полон", — розказує "Хантер".
"Коли підходив, то кричав: "Хлопці-хлопці, я свій!"
Російський військовий, якого гвардієць узяв у полон, переплутав посадки.
"Його або контузило, або не знаю що. Ми в його бік зробили два коротких постріли, він підняв руки, ми наказали йому викинути автомат, все спорядження й підійти до нас. Він з надією, що ми свої, спокійно до нас підійшов. Коли підходив, то кричав: "Хлопці-хлопці, я свій!", — говорить Денис.
Їм промили мізки, воно головою не думають. Деякі йдуть під обстрілом, навіть оком не змигнуть — під чим вони там ходять, чим їх шпигують, я не знаю.
Коли бійці вдруге брали росіянина у полон, внаслідок обстрілу загинув побратим "Хантера".
"Мій побратим йшов з сусідньої позиції — перевіряв, чому боєць там не виходить на зв’язок по рації. У цей час почався масований обстріл, уламок влучив у шию — він загинув, там було без шансів. Я став над ним, не вірив у це. Тільки-от з ним спілкувався. Ми анекдоти розповідали, знаходили час один одного підбадьорювати", — згадує Денис.
"Я отримав лише середній ступінь обмороження ніг, все могло бути набагато більш печально"
Гвардієць розповідає: їсти хотілося не сильно, харчувалися сухпайком. За можливості бійцям доставляли боєкомплект.
Води було мало. На даху була поліетиленова плівка, у ній ямка, і там збиралася дощова вода. Діставав бинт, сухі чисті шкарпетки, через це все проціджував і збирав собі в пляшку.
На бойове завдання "Хантер" узяв спальника попри те, що нести його по розʼїждженій технікою й танками ґрунтовій дорозі було важко.
"Завдяки тому, що доніс спальник, я отримав лише середній ступінь обмороження стоп, все могло бути набагато більш печально. Коли мене прийшли міняти, намагався встати, але взагалі не відчував ніг. І все ж, те, що мене поміняли, додало сил. Десь рачки йшов, десь котився, десь з’їжджав — 12 кілометрів", — розказав "Хантер".
Внаслідок 11 діб на завданні військовий отримав обмороження обох стоп, контузію та опіки першого ступеня. Після повернення з Донеччини Денис пройшов реабілітацію і зараз служить у тилу на Харківщині. Боєць каже: попросив командира відправити його назад на фронт, щоб міняти побратимів: "Зараз, думаю, я вже й більше просиджу".
Підписуйтесь на новини Харкова та області в Facebook, Viber, Instagram, Telegram, Youtube
