Чи дійсно росіяни били по Харкову північнокорейськими ракетами? Скільки таких — відмінних від "звичайних" — уламків знайшли експерти у місті? Як поліція розслідує воєнні злочини в умовах бойових дій? Як працюють слідчі у районах, де не вщухають обстріли?
Інтерв'ю начальника слідчого управління поліції Харківської області Сергія Болвінова.
"Слідчі збирають пазл": як розслідують воєнні злочини РФ на Харківщині
Слідство під час війни відрізняється безпековими міркуваннями, доступом до свідків, до речових доказів. Які ще є новації, з якими ви зіткнулися?
Ми перші у світі розслідуємо воєнні злочини під час війни. До цього у світі такого взагалі не було. Як показує практика розслідування воєнних злочинів в інших країнах, то там спочатку закінчувалася війна, а вже після цього починали працювати детективи, слідчі. У нас зовсім все по-іншому.
Тобто йдеться переважно про фіксацію, не розслідування, яке завершується визначенням підозрюваних та притягненням їх до відповідальності?
Зовсім не так. Йдеться про розслідування злочинів. Щоб почати розслідувати злочин, то його спочатку треба зареєструвати. Треба зібрати докази.
Прилітає ракета по цивільному будинку, то, по-перше, слідчі одразу на місці події. Вони разом з рятувальниками надають першу допомогу, когось евакуюють. Слідчі, вибухотехнік, криміналіст — всі разом працюють, щоб вилучити кожен уламок ракети.
Ми реєструємо це кримінальне провадження та починаємо розслідувати. Хто випустив цю ракету встановити важко. У деяких випадках нам це вдається, у нас є кейси.
Перебуваючи на місці ви можете встановити, що сталося більш-менш достеменно. Але як встановити, хто у цьому винний?
Для цього потрібно навести приклад. Справа про розстріляну автівку цивільних людей. Ми встановили винну людину — це військовослужбовець з Російської Федерації. І ми публічно заявили, що ми встановили особу та зібрали достатньо доказів, щоб повідомити йому про підозру.
Слідчі, які працюють з оперативними службами, збирають величезний пазл з дуже маленьких деталей. На місці події ми проводимо дуже ретельний огляд, ми вилучаємо і вилучили по цій справі гільзи. Ми відпрацювали та зібрали всі залишки, що були на місці розстрілу цивільної автівки.
Призначили низку експертиз — балістичну, вибухотехнічну. Ми знайшли потерпілих, призначили для них судово-медичні експертизи. І у цьому випадку у нас було ще два докази — це перехоплена розмова.
На ній військовий вихвалявся перед дружиною, що він розстріляв та вбив українця. Наші військові, які були неподалік зафіксували сам момент розстрілу автівки. І у нас є відео.
Зібравши всі докази ми змогли заочно повідомити цьому військовому про підозру. Цю справу ми вже скерували до суду. Суд виніс вирок, що цей російський військовий винний у цьому злочині та присудили йому 15 років позбавлення волі.
Удари по Харкову: "Це ракета, яка виготовлена саме у Північній Кореї"
Ракета, яку і ЗМІ, й аудиторія називають північнокорейською, але ми не можемо стверджувати, що вона вироблена саме в Північній Кореї. Експертиза показала, що ця ракета не вироблена в Росії. Правильно? Чи є нові дані?
Після реєстрації ми призначаємо експертизи. Але також, щоб швидше визначити, що це таке, як на це реагувати, як збирати докази, то у багатьох випадках залучаються спеціалісти, які мають досвід, які мають відповідні навички. Вони можуть та кажуть, що це було.
Я знаю, що спеціалісти дали висновок, що це ракета, яка виготовлена саме у Північній Кореї з маркуванням по класифікатору KN-23.
Тобто спеціаліст — це людина, яка добре знається на певному виді озброєння. І вона подивившись на уламки залишків ракети стверджує, що це північнокорейська ракета?
Так.
Була інформація про ієрогліф. Це правда чи ні?
Я особисто не бачив на фотографіях та відео знімках ієрогліфів на залишках ракет, про які ви сказали. Але по загальним характеристикам, по її зовнішньому вигляду, по тих конструктивних елементах, по частинах та по фотографіях, які є у засобах масової інформації, то так, вона збігається з характеристиками північнокорейської ракети.
Вона одна була?
Ні. Як мінімум три ракети влучили по цивільних об'єктах.
Але як пускові для них використовуються "Іскандери". І це фактично клон, брат, дублікат "Іскандеру"?
Вона аналогічного типу, як й "Іскандер". З якого типу озброєння випускалася ця ракета, нам зараз невідомо, але під час розслідування ці питання будуть вивчатися.
Як правило, вони летять, куди попало, та, як правило, вони дуже не точні. І досить часто містяни ставлять питання: "А чому туди стріляли? Що там було такого небезпечного? Чому туди влучання?".
Після початку повномасштабного вторгнення ми особисто для себе зробили один висновок — немає ніякої логіки, немає логіки у влучаннях.
Вони стріляють куди завгодно та куди попало. Чому було влучання у п'ятиповерхівку на Академіка Проскури? Ні у кого немає відповіді. Чому вони стріляли по приватному домоволодінню на проїзді Данилевського? Не розумію, що там може бути.
На мій погляд, це тактика росіян, щоб залякати харків'ян: бити куди попало, завдати більше шкоди. Але всі харків'яни знають, що в готелі у центрі міста не було жодного військового об'єкта. Там ніхто не перебував, окрім журналістів з іноземних видань.
Але це у випадку, якби ми знали, що вони влучили саме туди, куди вони хотіли. Ми ж не знаємо, куди вони хотіли поцілити.
Ми знаємо напевне, що вони хотіли поцілити у мирне місто Харків, у якому живе більш як мільйон цивільних людей. У центрі міста у нас немає нас жодного воєнного об'єкта. І тут немає жодної законної цілі, по якій потрібно стріляти ракетою. І тут без різниці, якими ракетами — С-300, Х-22, Х-32, "Іскандерами", чи корейськими ракетами.
Немає жодної логічної цілі. Немає жодної законної цілі. Я вважаю, що це є класичним прикладом порушення законів та звичаїв війни. Це терор росіян проти українців, терор проти Харкова та проти мешканців, які гинуть.
У момент коли загинула цивільна людина, то вже скоєно злочин. Якщо наводити приклади, який не пов'язаний з Харковом, то можна згадати Грозу.
Вони сказали, що там був збір військових українців і просто вбили 59 місцевих мешканців. Ми розслідуємо жахливу трагедію і жахливий факт. І така ж сама історія була через декілька днів з обстрілом Нової Пошти у Коротичі, бо це також цивільний об'єкт.
Розслідування удару по кафе у Грозі на Харківщині
По Грозі можуть бути новини про підозрюваних?
Зараз у нас два підозрюваних по цій справі. Підозру повідомила їм Служба безпеки України, слідчі. І перевіряються інші співучасники злочину, які причетні до цього обстрілу. Звичайно, проводяться всі необхідні дії, щоб встановити росіян, які натиснули на кнопку і завдали цей ракетний обстріл.
Якщо ми говоримо про тих двох підозрюваних, що вже є — мешканці Грози, колишні ваші колеги. Один з них, правильно?
Він працював у поліції та був звільнений.
Ви знаєте де вони? Чи є шанс, що вони колись будуть у руках українського правосуддя?
Я особисто не знаю, де вони. По інформації, вони втекли в Росію разом з російськими військами. Чи є шанс? Безумовно, є, для цього ми і робимо свою роботу, для того, щоб їх оголосити в розшук, повідомити про підозру та закінчити цю справу.
Робота поліції на прикордонні Харківщини
Про поліцію, яка працює вздовж північного нашого кордону — від Дергачівської, Вовчанської громади та Харківського району, до Куп'янщини, де бойові дії. Чи є там зв'язок? Чи може людина зателефонувати та викликати поліцію? Як взагалі поліція дізнається про обстріл, наприклад?
Дійсно, поліція у цих районах працює, і люди знають, що якщо в населеному пункті, в місті є поліція, то значить є влада, є закон.
Кожен поліцейський, який виїжджає на місце події в тих регіонах, розуміє, що це може бути останній виїзд. Фактично поліція зараз для росіян — це мішень.
Вони атакують наші автівки з дронів. Вони обстрілюють з усіх видів озброєння поліцейські відділки. Бронежилет, каска не завжди може зберегти життя від ракети чи від керованої авіабомби, а тому ті слідчі і поліцейські, які працюють на цих територіях — безумовно герої.
Це часто місцеві мешканці?
Часто, так, але не тільки. Є слідчі поліцейські, які працюють, живуть у місті, а поїхали працювати туди. Якщо ви хочете запитати, чи бояться поліцейські працювати на деокупованих територіях? То я скажу — ні.
Все ж таки в моїй уяві слідчий — це доволі кваліфікована робота. Це та робота, яка вимагає і освіти, і певної спеціалізованої підготовки. То тут одного бажання і згоди може бути просто мало.
Кожен слідчий — це юрист з вищою юридичною освітою, який має досвід, який не боїться їхати в ці місця. А в деяких випадках слідчі приїжджають на місця влучань, туди, куди ніхто не приїжджає. Був випадок, коли у Вовчанській громаді вони брали човен та гребли на інший бік, бо міст був зруйнований. Забирали тіло загиблого і везли до моргу.
Колаборанти на Харківщині: оголосили 600 підозр
А є професійна деформація? Таке ставлення до людей, які умовно залишаються досі у Дворічній, у Курилівці десь поблизу з лінією фронту. Чи є упередження до цих людей?
Я не можу сказати, що це упередження — це рішення кожної конкретної людини, залишаться чи ні. Безумовно, вони всі повинні виконувати рішення військової адміністрації. Якщо вони вирішили залишитися, то силою їх звичайно ніхто тягнути звідти не буде.
Хтось не хоче виїжджати з міркувань — боюсь хату залишити. Літні люди кажуть:” Я тут народився, я тут помру”. Різні міркування. Чи підозрюєте ви їх у співпраці з ворогом?
Ми зареєстрували понад 1600 кримінальних проваджень за статтею "Колабораційна діяльність". 600 підозр ми оголосили з 24 лютого 2022 року, і десь 360 справ уже скерували до суду. З одного боку багато, а з іншого боку, якщо порахувати кількість населення Харківської області, міста Харкова — це маленька частина.
Людина, яка передала ворогу якусь чутливу для нас інформацію. Це також колаборант?
Звичайно. Якщо це стосується інформації про місця розташування Збройних сил України та, наприклад, місця куди потім через цю “наводку” прилетіла ракета. Це колаборант, а іноді це державний зрадник
Держслужбовці, ті хто давав присягу, то в них вже окрема стаття "Державна зрада". Правильно? Вони не входять в це число?
Я назвав загальну кількість, не розділяючи по статтях Кримінального кодексу. Безумовно, ще є якісь показові справи як, наприклад, справа про Панікарова.
Спочатку ми на нього подивилися, і він попав в поле зору поліції, як людина, яка публічно виказує свою прихильність російським військовим. Ми його відпрацювали, отримали ухвалу суду. Прийшли постукали до нього зранку у двері, провели обшук, вилучили комп'ютер, його електроносій з інформацією. І ми були здивовані коли побачили, що він передає комусь.
Ми тоді ще не знали кому, а потім з'ясувалося, що це представники Федеральної служби безпеки Російської Федерації. Ми були здивовані, бо координати були передані ввечері, а на ранок було два влучання — це обласна державна адміністрація. Тоді він для нас перестав бути звичайним колаборантом, який публічно виказував свою прихильність росіянам.
Його справу ми розслідували, як справу по державній зраді. І рішенням суду його вже визнано винним у цих злочинах, і він отримав довічне ув'язнення.
За переконання ніхто нікого не судить, ніхто нікого не переслідує. Але якщо людина вчиняє дії, які підпадають під кваліфікацію Кримінального кодексу України, то, безумовно, ми вживаємо невідкладних заходів реагування.
Колабораційна діяльність може бути як проступком, тобто невеликим по відповідальності складом, не злочином кримінального правопорушення. А може бути і злочином. У статті "Колабораційна діяльність" вісім частин.
Якщо людина працювала двірником та отримувала зарплату в окупаційної влади. Це злочин?
Формально, так. Але я можу сказати, що в нас таких справ немає. Росіяни і окупаційна влада покидала всі свої документи на місцях і накивали п'ятими. А ми дуже обережно позбирали ці документи, і в нас є списки всіх посад і людей, які займали ці посади. І ми їх досі опрацьовуємо, бо нам недостатньо знати, що за цими списками хтось займав ту чи іншу посаду. Нам потрібно зібрати докази, свідчення людей, можливо, документи, які він підписував, покази свідків, які підтверджують, що він чи вона займали цю посаду в окупаційній владі. Це достатньо непростий шлях.
Чому ці підозри досі з'являються?
Вони і будуть з'являтися. Ми хоч володіємо інформацією, що ця людина займала цю посаду, але нам потрібні ще докази, інші покази свідків, документи. Нам потрібно зібрати докази, щоб у суді не було жодних переконань, що ця людина стороння і немає відношення до цієї дії.
І повертаючись до двірника. Ви можете визначити чи був скоєний злочин людиною, яка підмітала там підлогу й отримувала зарплату? Хоча це саме по собі вже є злочином.
Якщо він займав там посаду начальника відділу ЖКХ або був керівником комунального підприємства з прибирання вулиць, посада пов'язана з організаційно розпорядчими функціями.
У Кримінальному кодексі достатньо все чітко прописано, і слідчому, коли розслідує справу, дуже важко так сказати — чи є двірник колаборантом, чи ні. Але коли в нас є докази, яку посаду він займав, що робив, — це і є робота слідчого, зібрати докази вини. Або зібрати докази невинуватості, якщо доказів немає, то слідчий закриває кримінальні провадження. Такі випадки також є.
Та сама швидка допомога, пожежно-рятувальна служба вони в цьому сенсі “задужки” у вас винесені. Правильно?
Якщо людина займала розпорядчу посаду, наприклад, керівник лікарні, але водночас він міг там працювати хірургом, то така людина може бути притягнута до кримінальної відповідальності.
Якщо це стосується рятувальників, то закон передбачає, що це підслідність Державного бюро розслідувань. Це не наша категорія людей, які можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності.
Фото: Суспільне ХарківБагато з них втекли в Росію, деякі втекли в Європейський союз і там отримують виплати. Ми їх ганяємо тим, що передаємо цю інформацію в Європол, щоб вони належним чином відреагували, зняли з них виплати, повернули в ту країну з якої вони прибули.
Це у випадку якщо вони в Європу потрапили скориставшись саме українським паспортом?
Так, безумовно росіянам підтримку в Європі не дають. Хто такий колаборант? Всі знають — це людина, яка була фактично ніким, прийшла російська окупаційна влада і вони вирішили, що тепер займуть керівні посади.
Це така одна з категорій — умовно скажімо кар'єристи. Так, люди, які вважали себе недооціненими при українській владі з радістю вітали нову окупаційну. Але ж вони і авторитету серед місцевих не мають, а це важливо. І я знаю, що окупанти багато тисли саме на лідерів громад. А тому наші голови громад, священники дуже часто ставали їхніми мішенями.
На Харківщині ми знаємо дуже багато історій, жахливих історій, коли росіяни приходили до людей, яких поважали в суспільстві пропонували, потім погрожували силою, а іноді розстрілом, щоб вони перейшли на бік ворога.
А є і люди, я цим також особисто пишаюсь, які дали відпір ворогу. Так, у них були жахливі дні, їх тримали у катівнях. Нам відомо про 28 катівень де утримували українців — це найбільша кількість на території України. Вони влаштували це не просто спонтанно.
Це була фактично запрограмована дія російської влади для того, щоб скорити українців. Туди потрапляли всі хто мав проукраїнську позицію. І жахіття, які там відбувалися вони нормальній людині незрозумілі.
Справа про вбивство письменника Володимира Вакуленка та ще трьох жителів Ізюмщини в суді
Ви багато писали про вбивство Вакуленка. Зараз справа вже в суді. Чи ви стежите за нею, чи будете стежити?
Я не погоджуюсь, що це справа Вакуленка, оскільки в цій справі було вбито чотирьох людей, серед них Вакуленко — письменник з Ізюмщини. Але інші троє також вбиті цими росіянами, це такі ж самі українці як і Вакуленко. Їх всіх помістили в катівню російські військові, катували і вбили, бо вони мали українську позицію. Ми за цією справою та іншими слідкуємо. І для нас важливо отримати вирок суду по винним.
Двох людей ми вже скерували до суду, двох злочинців, яких ми ідентифікували. Ще двох ми встановлюємо. І як тільки будемо 100% впевнені, що саме це вони, то ми публічно про це заявимо.
Всі четверо російські військові?
Вони несли службу в російській армії, але їх називали ЛНРівцями.
Тобто це можуть бути громадяни України, які з 14-го перебувають на окупованій Росією території.
Це можуть бути громадяни України, які вступили у військовий підрозділ збройних сил Російської Федерації і воювали на боці Росії.
Мотиви цього злочину саме ідеологічні переконання цих чотирьох загиблих?
У цьому випадку, так. Я вважаю, що це один з мотивів.
І це було фактично стратою?
Це було вбивство, їх спочатку помістили до підвалу, били, катували, робили постріли, емітували вбивства, а потім застрелили. Ми розслідуємо справу до тих пір, поки не ідентифікуємо цих злочинців, до тих пір, поки не зберемо докази вини саме цих конкретних людей.
Вони носили військову форму, знаки розпізнавання. Ми знаємо, кому із керівників військових підрозділів Російської Федерації вони підпорядковувалися. Відповідно, серед них був організатор, він старший був серед них. Вони діяли як військові, вони окупували територію та чинили там злочини. Вони вбивали людей і вбили цих чотирьох.
Був наказ чи це їхня самодіяльність?
Нам невідомо чи був наказ вбивати, чи вони самі прийняли рішення.
Підписуйтесь на новини Харкова та області в Facebook, Viber, Instagram, Telegram, Youtube
