Харків’яни Лідія Березовська та Сергій Яковлєв познайомилися у госпісі після травм та поранень, а у вересні – одружилися. Лідія опинилася у спеціалізованому закладі через тяжку травму ноги. Сергій потрапив у госпіс на реабілітацію після поранень. У 2022 році під час російського обстрілу Салтівки він опинився під завалами: пошкодив ногу, ліву руку згодом лікарі ампутували.
Як підопічні госпісу вирішили одружитися та як облаштовують життя разом — історія Суспільне Харків.
Втратив руку під час обстрілу Північної Салтівки: історія Сергія
У березні 2022 року Сергій Яковлєв обідав у своїй кухні на Північній Салтівці, коли у квартиру влучив снаряд. Тоді він опинився під завалами, втратив руку та травмував ногу, розповідає Сергій. "Швидку" чекав понад добу — медики не могли приїхати через обстріли.
"Все згоріло. Весь під'їзд. Мене витягли волонтери й робили у кімнаті перев’язку. Якби я не потрапив у лікарню, я б згорів живцем 5-6 березня, коли сильно влучило і був сильний вибух, згорів увесь під’їзд", — говорить Сергій.
У квартирі харків'янин прожив 50 років.
Лідія три роки у візку: як потрапила до госпісу
Лідія Березовська пересувається у візку, вона опинилася у госпісі майже рік тому: три роки тому вона впала вдома та зламала шийку стегна.
"Травма була настільки банальною — вдома зачепилася за килим. Мені не робили операцію, тому що мені назвали дуже велику суму, і я не змогла зробити. Потім був у мене реабілітолог, масажі робив. І він поставив мене не на ноги, на милиці. На одну ногу. А друга стала коротша, тому що зламаний таз", — пояснює Лідія.
Історія знайомства у госпісі в Харкові
Пара познайомилася у закладі дев'ять місяців тому після операції Сергія, розповідає чоловік.
Лікарняний госпісний роман: ось так гуляли та догулялися
"Після хірургії, після заміни суглоба мене перевели в палату. Були поряд палати. Я вчився ходити, а вона мене годувала — так і познайомилися. Лікарняний госпісний роман: ось так гуляли та догулялися", — говорить пенсіонер.
Після поранення Сергій майже два місяці пролежав у лікарні, потім наново вчився ходити.
"Я оптиміст, треба йти — я йду. Не нию. Боляче, а я все одно йду. І так навчився ходити. Процес можна було б поставити, але грошей немає і на цій руці, мабуть, нічого не зробиш. Якби нижче ліктя, то можна було б щось зробити, а вона ампутована біля плеча — нічого не зробиш, рука не буде згинатися", — говорить Сергій.
"Багато хто тут вирішив залишитися: у когось квартир немає, у кожного свої проблеми. Я залишилася тут зі своїми проблемами. А Сергій поступив сюди, коли його перевели з хірургії. У нас були палати поряд. Спілкувалися з ним, розмовляли", — каже Лідія.
Одруження пари з харківського госпісу
Пара одружилася у вересні, рішення прийняли разом. Чоловік, говорить Лідія, підтримує її емоційно і допомагає у побуті.
"Пропозиція була спільна: з його і з моєї сторони. Він поїхав до регіонального центру, домовився там. Нас відразу і розписали. Весілля – ми були у кафе, посиділи. Приїхали соцробітники, заступниця міського голови. Квітів багато було. Ось така церемонія", — розповідає пенсіонерка.
Нині подружжя живе у госпісі, їх поселили в одну палату. Тепер Сергій допомагає пересуватися Лідії: досі звикає жити без лівої руки, возити дружину на візку навчився однією. Разом вони щодня гуляють у парку біля госпісу.
"Зараз підйом, руханка, сніданок, обід, вечеря — усе за розкладом. Спілкуємося, катаємо один одного. Я її, вона — мене", — говорить Сергій.
У квартиру, в якій він прожив 50 років, хоче повернутися разом з дружиною.
"Щойно місто ключі дасть — я повернуся. Тут дитинство моє і все інше. Все нормально буде. Все зробимо. І донька тут буде, й онук", — впевнений Сергій.
Підписуйтесь на новини Харкова та області в Facebook, Viber, Instagram, Telegram, Youtube
