Лілія Самсонова — 83-річна майстерка спорту у скелелазінні та лижних перегонах. За 60 років роботи виховала більш як десяток майстрів спорту, готувала до змагань чемпіонів світу та Європи. У районі П'ятихаток, які пів року були під російськими обстрілами, тренерка відновила заняття зі скелелазіння й набирає нових вихованців.
Про відновлення занять
Спортсменка тренує дітей у П’ятихатках, розташованих за 20 кілометрів від Росії. Дехто з підопічних Лілії став на захист держави після повномасштабного російського вторгнення.
"Осіпов Максим — неодноразовий чемпіон світу, призер Європи, зараз воює. У нас Олександр Заколодний був чемпіоном світу, дуже важко про це казати, він загинув, 35 років хлопцю", — розповідає про своїх вихованців Лілія.
Район на околиці Харкова від початку повномасштабного вторгнення опинився під російськими обстрілами, які тривали пів року. Тренерці довелося виїхати на Полтавщину, до Харкова Лілія повернулася взимку. За її словами, батьки та діти повертаються додому з евакуації, тому вона відновлює роботу секції.
"У грудні приїхала, зробила операції, відновилася. У січні я почала працювати, й діти набігли-набігли. Я могла посидіти тижні два, а потім я вирішила, що чимось займусь. І от вам результат. Ми вже провели змагання", — ділиться досягненнями тренерка.
"Перший рух дитини — лазіння, правильно? Вони починають лазити. Чому вчить скелелазіння дітей: координації, відповідальності, хоробрості. Я за те, щоб діти займалися. Хтось полізе, хтось — не полізе, хтось здоров'я поправить, хтось друзів знайде", — говорить Лілія.
"Є діти, які виділяються. Якщо мене вистачить, то я їх підготую їх до України, до чемпіонства", — додає тренерка.
Взимку, коли після ракетних атак зникало світло та опалення, шукала інші місця для тренування, говорить тренерка.
"Ми там нагрівали за допомогою UFO кімнату. Я цілий день нагрівала все, діти приходили. Десь 16 градусів було. Їм вистачало, щоб було тепло", — говорить Лілія.
Нині у секції скелелазіння займається близько 50 дітей. За віком та рівнем підготовки тренерка розподілила їх на групи.
"Заняття майже безплатно. Ні, ми збираємо щось: спорядження, мотузки треба оновлювати. Треба багато інвентарю мати, щоб була безпека. Якщо 150-300 гривень на місяць — це не гроші зараз. Я пенсію маю, працюю, комерційних цілей у мене немає", — говорить тренерка.
"Не вистачає тренерів-помічників"
До секції ходить двоє синів жительки П’ятихаток Юлії Норіної — Кирило та Тимур. З Харкова вони виїхали одразу після початку вторгнення, з евакуації повернулися взимку.
"Старшому — 13, молодшому — чотири. Молодший пішов після війни, а старший – ходив і до, десь пів року. Раніше у П'ятихатках було дуже багато різних гуртків, а зараз немає, на жаль, нічого. Для нас це дуже важливо. Діти хотіли спілкуватися з дітьми, займатися. У нас ще відкрили гурток танців, але мої хлопчики не дуже хочуть танцювати", — розповідає Юлія.
Найбільше у секції не вистачає тренерів-помічників, говорить Лілія Самсонова. За її словами, охочих відвідувати секцію стає більше: "Одній мені тяжко, все на мені. Треба очі мати скрізь. Діти, звичайно, слухняні, чують, мені здається, що мене поважають. Зараз не я для них, а вони для мене. Я цим живу. І через те, мабуть, мені стільки років, і я ще стрибаю. Буває дуже тяжко, але приходиш сюди й забуваєш про все. Відразу стаєш молодою".
Підписуйтесь на новини Харкова та області в Facebook, Viber, Instagram, Telegram, Youtube
