Фотографія Олени Курило з Чугуєва, яка дістала поранення у перший день повномасштабного російського вторгнення, майже одразу з’явилася на обкладинках та перших шпальтах світових медіа. Олена стала "обличчям війни" в Україні.
Як для Олени Курило минув цей рік та як почуває себе зараз — інтерв'ю Суспільне Харків.
Про 24 лютого 2022 року
До повномасштабної війни Олена щодня прокидалась о 5 ранку — на роботі вихователька дитсадку мала бути о 07:00.
Під вибухи Олена почала збирати речі: із собою взяла документи, прикраси та фотоальбоми покійних батьків.
Олена згадує, як росіяни вдарили по аеродрому в Чугуєві. За її словами, в той момент навіть не виникало думки про те, що окупанти почнуть стріляти по цивільних.
"Коли посипалися уламки, вже ні про що не думалося. Я у той час сиділа на ліжку. Збиралася виходити і присіла, щоб дорога була легкою. Після вибуху мене привалило склом — воно мене просто винесло", — згадує Олена.
"Позаду мене була шафа: вибило задню стінку, дзеркало з шафи-купе, залізні двері вилетіли, повиривало двері з ванни. Навіть змішувачі води позривало — такої сили був вибух", — додає жінка.
Після того, як Олена оглянула себе та квартиру, вона знайшла серед скла телефон — зателефонувала близьким, аби сказати, що жива, хоча й поранена.
"Я намагалася зупинити кров. Ніколи не думала, що з обличчя може бути стільки крові, мені допомагали сусіди", — каже жінка.
"Шрами на серці та на душі після початку цієї повномасштабної війни не затягнуться ніколи. Не тільки у мене, а й в інших українців, які постраждали від цієї страшної, нікому непотрібної війни", — додає Олена.
Загиблий підліток та відмова від госпіталізації
Тоді, 24 лютого, під час обстрілу Чугуєва загинув підліток. Він жив у сусідньому від Олени під'їзді: "Коли я вийшла на вулицю, я бачила як він лежить біля машини, а його батько сидів там на лавочці й плакав. Я добре це пам’ятаю".
Після того, як жінка вийшла на вулицю, вона пішла до автівки швидкої, аби їй надали першу допомогу.
"Мені витягли шматок скла з рани — він прям стирчав. Обробили перекисом, замотали бинтом голову. Я дістала контузію. Медики сказали, що мені терміново потрібно в лікарню. Я отримала такий викид адреналіну, що майже не відчувала болю, тому не поїхала", — говорить жінка.
"У той час мене сфотографували, але тоді багатьох фотографували. Так склалося, що я потрапила на обкладинки як одна з перших постраждалих серед мирного населення. Ось так всесвіт обрав саме моє фото, у той день було багато фото, багато постраждалих — мабуть, така місія у мене", — вважає Олена.
Евакуація та самолікування
Після обстрілу рідні прийняли Олену в свій будинок під Чугуєвом, але і звідти вона вирішила евакуюватися 18 березня.
"Обстріли були дуже сильні, дорога від Чугуєва до Харкова прострілювалася, і місто було закрите. Але я вже розуміла, що треба виїжджати, бо якби я не виїхала, то вже, лікарі мені сказали потім, у мене могла поширитися інфекція й бути менінгіт, мене б вже не було", — говорить Олена.
Олена згадує, що від зараження крові та мозку її врятували антибіотики, які вона прописала сама собі. З Чугуєва жінці вдалося евакуюватися з волонтерами до Дніпра, проте і там за неї не взялися лікарі.
Про стан здоров'я та життя за межами України
За рік повномасштабної війни Олена перенесла чотири операції: три з них їй зробили у Польщі, ще одну — в Лондоні. Станом на кінець лютого 2023 року Олена залишається у Польщі.
"Хочу сказати, що я вдячна лікарям — вони зробили все, що могли в моїй ситуації. На жаль, коли я звернулася до медиків в Україні, у трьох клініках Дніпра сказали, що такі операції не роблять. Зробити це могли тоді в березні лише в Одесі, але на той час там було дуже небезпечно", — каже Олена.
З моменту, коли фото Олени облетіло шпальти світових медіа, жінкою "почала опікуватися" британська газета Daily Mail.
"Це завдяки їхній команді я потрапила до Польщі. Вони 10 місяців для мене орендували житло, організували четверту операцію у клініці Лондона, де саме повернули зір. Я їм дуже дякую", — говорить жінка.
За один день після виходу матеріалу на Daily Mail британці зібрали 10 тисяч фунтів стерлінгів на її операцію.
Нині Олена живе у селі за 20 км від міста Катовіце. Тримісячну оренду за житло їй допоміг сплатити британський художник:
"Я ніколи не просила грошей для себе, і зараз виживаю завдяки тому, що мені допомагає американська художниця Женя Гершман, яка намалювала мій портрет і його продали на аукціоні за 100 тисяч доларів. Гроші передали на допомогу ЗСУ. Ось мені Женя та британська журналістка Світлана допомагають, стали "янголами-охоронцями".
Нині жінка бачить великі предмети, картинка в її очах досі розмита. Те, як вона бачить зараз, Олена порівнює із "кривим дзеркалом".
Після операції в Лондоні Олені довелося шукати лікаря, в якого вона б могла спостерігатися. У Польщі цим фахівцем стала лікарка з Харкова Наталія Олександрівна.
"Вона працює у приватній клініці, але коли дізналася мою історію — прийняла мене безплатно. Це дуже талановита людина, з великою турботою та професіоналізмом вона поставилася до мене", — говорить жінка.
Нині Олена не може працювати через реабілітацію. У розмові з журналістами вона каже — думає, що не поїхала б з України, якби їй змогли надати медичну допомогу в Україні.
"Я думаю, що коли я повернуся до України, вже довго не поїду за кордон. Не тому, що тут погано, ні. Але я настільки скучила за своєю землею, за Україною! Я у вересні навідувала доньку, спілкувалася з рідними — я не хотіла виїжджати, ридала, але треба було на операцію", — каже вона.
Квартира в рідному "Авіаторі" та допомога Україні
За словами Олени, в її будинку в Чугуєві нині ніхто не живе.
"Я дуже хочу повернутися додому, якби тільки було куди. Якби квартира, в якій я проживала, була ціла, я б попри все вже повернулася додому. Там немає ані світла, ані газу, ані води — він ще непристосований для проживання. Відбудовувати його будуть, напевно, вже після того, як закінчиться війна", — говорить жінка.
Олена вважає, що вона повинна доносити всьому правду про те, що відбувається в України.
"Я у кожному інтерв’ю іноземним медіа завжди прошу про допомогу Україні: гуманітарну, військову, про допомогу, яку вони можуть надати. Бо якщо я стала відомою в Україні та світі як “обличчя війни”, то я думаю, що мене почують. Я роблю все для того, щоб мир у нашій країні настав якомога швидше", — каже вона.
Один з волонтерських центрів у Варшаві зателефонував Олені і запросив її стати обличчям благодійного фонду, де збиратимуть гроші на будинки для дітей-сиріт і мікрорайон для людей, які залишилися без житла.
"Якщо будемо допомагати один одному, допомагати українцям і об’єднуватися, то ми зможемо якнайшвидше перемогти цю “сарану”, яка прийшла на нашу землю", — вважає жінка.
Про ставлення до життя та плани на майбутнє
Зараз Олена намагається мислити позитивно, адже зізнається, що зіштовхується з моментами, коли плакати доводиться по кілька годин на день.
"Якщо вантажити себе весь час — дах би вже поїхав. Хоча й перебуваю в безпеці, у снах проживаю всю цю війну. І не тільки я, це психологічна травма багатьох зараз. Потрібно радіти всьому тому позитивному, що є в житті, треба жити. Мені дуже важко бути сильною, але весь світ знає мене як сильну, незламну — я такою і вчуся бути", — говорить Олена.
Процес реабілітації Олени триватиме ще три місяці. У квітні вона вже хоче повернутися — як не до Чугуєва, так до Харкова.
"І якщо знайдеться якась добра людина, яка мені зможе здати квартиру хоча б за плату за комунальні послуги тільки… Я сподіваюся, що швидко піду все ж працювати, бо грошей, щоб знімати й платити по 5-10 тисяч, у мене їх просто немає", — каже жінка.
Олена багато років працювала хореографом, а останні 4 роки була вихователькою в дитячому садочку.
"Але у мене ще є ідея: я не маю грошей, але маю ім’я. Хотіла б організувати фонд для дітей-сиріт, їх багато залишилося в цій війні. Гроші будуть використані за призначенням. Я хочу, щоб моє майбутнє життя теж було присвячене дітям. У мене 30 років педагогічного стажу і я хочу продовжувати цю справу", — говорить Олена.
Олена Курило до повномасштабного вторгнення. Фото надане співрозмовницеюПеремогу України у цій війні Олена б хотіла зустріти у вишиванці. Купити її вона планує у рідному регіоні — коли повернеться до Харкова.
Читайте також
"Не боюся своїх шрамів": 15-річна дівчина з Чугуєва, поранена обстрілом РФ, повернулася додому
Підписуйтесь на новини Харкова та області в Facebook, Viber, Instagram, Telegram, Youtube
