У гімназії в селі Стримба, що на Івано-Франківщині, майже щоденно перед початком навчання учні та вчителі моляться за здоров’я Євгена Григи та Юрія Дзебчука, які травмувалися півтора року тому через вибух нафтопроводу. Тоді хлопці зазнали понад 85% опіків тіл. Наразі дітей лікують у німецькому місті Кельн.
Кореспонденти Суспільного побували в Стримбі, щоб дізнатися, як друзі та рідні хлопчиків чекають на їхнє одужання та повернення додому.
Семикласники Стримбівської гімназії добре знають Євгена Григу, який з Юрієм Дзебчуком проходить лікування у Кельні.
Класна керівниця хлопця Іванна Шпитальна показує учнівську фотозону, на якій є найбільше світлин з Євгеном.
"Ось, до прикладу, наш Євгенко такий усміхнений гарний в п'ятому класі навчається. Тут — фото наших спільних екскурсій. Ось тут — з першого вересня, там — із символом нашим державним. Ось з друзями своїми можна побачити ", — показує фото Іванна Шпитальна.
Станіслав Воляк товаришує з Євгеном Григою з першого класу. Хлопці любили грати у футбол та їздити селом на велосипедах.
"Фізкультуру найбільше полюбляли, грали в "доганялки" з ним. Він — хороший хлопець, друг хороший", — каже Станіслав Воляк.
Юлія Процак так згадує час, проведений з однокласником Євгеном: "Ніколи не було сумних моментів. Завжди були сміх і радість. Ми дуже за ним сумуємо, і якщо у нас є якась можливість Жені написати, ми завжди пишемо, ми завжди молимося за нього і бажаємо швидкого одужання".
Любов Мелимука у Стримбівській гімназії навчає дітей української мови та літератури. Педагогиня пригадує, як була класною керівницею у батька та дядька Євгена. Обоє боронили українські землі на війні, з якої дядько — Володимир Грига — не повернувся.
"Коли Женя прийшов у 5 клас, я його дуже довго називала Ромчик, бо він схожий на свого тата. Я вважаю, що Женя — герой, бо він у тій Німеччині показує, який дух українців. Хлопчик витримує дуже важкі випробування, але він їх витримує мужньо", — говорить Любов Мелимука.
Нова класна керівниця Юрія Дзебчука Уляна Полатайко пригадує, коли в школі дізналися про вибух, то до останнього не вірили, що в епіцентр пожежі потрапили їхні учні.
"Коли стався той жахливий випадок, це стало таким неймовірним випробуванням і для самого Юрчика, і для його сім'ї. І, звичайно, для нас усіх, тому що у нас умовно є випробування на людяність. Ольга ОлексіївнаПерша класна керівниця Юрія Дзебчука починала свої уроки з такої спільної молитви", — каже Уляна Полатайко.
Однокласники Юрка Дзебчука розповідають кореспондентам Суспільного, як чекають на товариша та бажають йому одужання.
Руслана Семенюк: "Я хочу дуже його побачити, бо він класний. Завжди зі мною дружив. Я бажаю Юрі здоров’я, і щоб він до нас повернувся. Ми його дуже чекаємо".
Юлія Гуш: "Мені вуйко сказав, що сталася велика трагедія. І наступного дня я дізналася, що мій однокласник Юрій Дзебчук отримав травми. Я була в шоку. Потім Юрко мені розповів всю історію. Він дружить з усіма. А найкращі друзі серед хлопчиків — це є Іван, Володя і Юра. А з дівчаток — Руслана і я".
Окрім кота Мурчика, на Євгена вдома чекає й собака. Його бабуся Ірина Грига показує подвір’я, на якому онуки щоденно гралися до вибуху.
"Тут був батут. Вони гралися. Нема дітей, то й нема батута. В цій хатці вони бавилися, там пісочок був. Там каталися на гойдалці. Сиділи собі в альтанці", — показує жінка.
Після загибелі на війні сина Володимира травми хлопчиків для Ірини Григи стали ще одним випробуванням. Вдома їй дуже не вистачає дитячого гомону та присутності найрідніших.
"Я йому на сніданок готувала какао або капучино, він дуже любив. Ну, поснідали й пішли в школу. А зі школи приходив: "Бабо, я вже вдома! Мамо, я вже дома!" І одразу сідав уроки писати, а потім йшов гуляти, питався. Він би сам не пішов, якби не запитав, чи можна йти. Дуже не вистачає! Дуже! У мене слів немає, як я їх чекаю", — каже Ірина Грига.
Марія та Степан Гладиші доглядають за подвір'ям та будинком сім'ї Дзебчуків, допоки ті в Німеччині. Сусіди пригадують, як хлопці мало не щодня разом їздили на велосипедах, які з дня вибуху заховані у гаражі.
"Це — велосипед Євгена. А це — Юрчика. Хлопці, велосипеди вас чекають вдома. Приїжджайте швидше", — говорить Степан Гладиш.
Тітка Юрія Оксана Коцько показує іграшки племінника, що стоять вже другий рік:"Ось це Юрчика рюкзачок. Тут залишився його щоденник, ручки, підручники, з чим дитина ходила до школи. Хочемо, аби він найскоріше повернувся до свого рідного дому. Ходив у свою рідну школу. Якнайшвидшого повернення, Юрчику, ми тебе дуже чекаємо".
Коли хлопчики зможуть повернутися у Стримбу, наразі медики не прогнозують, кажуть матері дітей Уляна Дзебчук та Леся Грига. Та обидві сім'ї дякують за підтримку, яку надають їм з рідного села.
Що відомо про пожежу нафтопроводу поблизу села Стримба
30 вересня орієнтовно о 17:00 стався порив нафтопроводу. Через пожежу травмувалися дев'ятеро людей. Двоє дітей у критичному стані з численними опіками тіл перебували в обласній дитячій клінічній лікарні. Також двох дорослих транспортували в Івано-Франківську обласну клінічну лікарню.
2 жовтня на лікування до клініки святого Луки у Львові транспортували 35-річного чоловіка, який отримав понад 44% опіків тіла. Того ж дня одного з хлопчиків, який отримав опіки через порив нафтопроводу, привезли в опіковий центр Львова.
5 жовтня двох дорослих і двох дітей евакуювали для подальшого лікування до Німеччини.
Підписуйтеся на новини Суспільне Івано-Франківськ у Facebook, Telegram, Viber, WhatsApp, Instagram, TikTok та YouTube
