Андрій "Корінь" Кориневич — родом зі Стрия, що на Львівщині, але зі студентських років живе в Івано-Франківську. Увесь свій бойовий шлях тривалістю у майже 10 років чоловік прослужив у "Азові". Долучився до підрозділу ще студентом на початку АТО. Повномасштабне вторгнення РФ застало воїна в Маріуполі. Там і потрапив у російський полон, а після звільнення повернувся на службу — у бригаду "Азов". Упродовж останнього року боєць шукає вмотивованих рекрутів і залучає їх до служби, ділячись власним досвідом військової кар’єри.
Про Революцію гідності, АТО, оборону Маріуполя, полон, рекрутинг у Франківську та вплив російської пропаганди — у матеріалі Суспільного.
Початок бойового шляху. АТО
Спротив Андрія Кориневича почався 1 грудня 2013 року. Тоді 21-річний студент зрозумів: розгін протестувальників на Майдані Незалежності у Києві стане початком новітньої боротьби української нації.
"Коли припинилися криваві події на Майдані й почали з'являтися перші "зелені чоловічки" в Криму, вже тоді ми з хлопцями сказали, що буде щось глобальніше", — пригадує Андрій Кориневич.

Наприкінці четвертого курсу він вирішив вступити до тодішнього батальйону "Азов". У грудні 2014 року підписав контракт, а з січня 2015 розпочав військову службу. Воїн обороняв Маріуполь під час Павлопіль-Широкинської наступальної операції.
"Це був один з успішних штурмів Сил оборони України. Ми відкинули ворога від Маріуполя. Напередодні противник з РСЗВРеактивна система залпового вогню накрив один з районів міста. Загинуло дуже багато цивільних людей. Мертві лежали просто на вулиці. Після цього вирішили відкинути ворога на таку відстань, щоб артилерія і РСЗВ не добивали до міста. І жертвами "азовців" це успішно зробили", — розповідає військовослужбовець.

"На "Азовсталі" думки були такі, що ми там і залишимося"
З 2015 по 2022 рік Андрій Кориневич боронив Красногорівку, Мар'їнку, брав участь у боях на Світлодарській дузі, неподалік Бахмута. Повномасштабне вторгнення РФ "Кореня" застало на Маріупольському напрямку.

"О 5:00, коли закінчилася промова президента сусідньої ворожої держави, пролунали перші вибухи. Поблизу Маріуполя і Бердянська знищили всю систему ППО. Ми на своїй базі в селищі Урзуф, неподалік Маріуполя, почали готуватися до евакуації на "Азовсталь", — каже Андрій Кориневич.
Увесь період перебування на заводі "азовці" намагалися не втрачати надії на порятунок. Військові підтримували одне одного жартами.

"Один з улюблених жартів був, що Туреччина по нас відправить корабель з чорними пакетами. Найближче місце, де майорів наш прапор, було за 100 кілометрів. І ми розуміли, що пробитися до нас практично нереально. Вода закінчувалася, їжа закінчувалася, боєприпаси закінчилися — все підходило до нуля. Наше завдання полягало у стримуванні максимально довго ворога. Думки були такі, що ми там і залишимося. Але кожен день ти прокидався і ці думки відганяв від себе", — пригадує боєць.

"Ми чули, як вони кричать, бачили, як вони горять, а нічого зробити не могли"
З "Азовсталі" Андрій з побратимами виходили в полон останніми — на п'ятий день.
"Нам сказали, що все домовлено. Так, полон. Але говорили, що росіяни не будуть там масово вбивати, розстрілювати, бо це під контролем Червоного Хреста, спецслужб. Тому просто поступово чекали свого дня, коли будемо виходити до російського полону. Але, коли я здав зброю і сів у автобус для "подорожі" в Оленівку, зрозумів, що всі обіцянки Червоного Хреста — до одного місця", — говорить "Корінь".
У полоні Андрій Кориневич пробув чотири місяці. За цей період він схуд на 35 кілограмів. Однак, це — дрібниці у порівнянні з тортурами, через які пройшли його побратими, зізнається воїн.

"Найважчий день, напевно, був у полоні в Оленівці, коли дізналися про смерті наших побратимів, яких знищила Росія. Ми чули, як вони кричать, ми бачили, як вони горять, а нічого зробити не могли. Всі мої побратими, приблизно 800 людей, досі у полоні. Більшість з них я знаю. Це — люди, з якими я з 2015 року знайомий", — розповідає військовослужбовець.
"Назустріч мені йшли російські полонені — вгодовані такі "кабанчики"
Андрій Кориневич зрозумів, що повертається додому, вже на території України.
"Коли я побачив білоруський кордон, зрозумів, що далі має бути тільки Україна. Ми всю дорогу були зав'язані. Коли мені розв'язали очі, руки, я вийшов з автобуса і зустрів добрих знайомих зі спецслужби. Він каже: "Ну все, ти — вдома". Я зрадів. Нас зустріли інші працівники спецслужб зі словами: "Слава Україні!" Назустріч мені йшли російські полонені — вгодовані такі "кабанчики". На нашому контрасті вони дивилися взагалі дуже красиво. Ну і ми — в один бік, а вони — в інший", — пригадує боєць.

Перше, що Андрій Кориневич зробив після повернення з полону, досхочу поїв і набувся з рідними. Далі пройшов лікування, реабілітацію. З 1 січня 2023 року повернувся на військову службу у бригаду "Азов".
"Мене у свою команду запросив друг Лемко для формування першого батальйону. Я був на посаді начальника логістики батальйону. Сформували основні дві роти й взяли участь у контрнаступі у травні 2023 року на Оріхівському напрямку. Ми перебували на позиціях, через нас проходили війська контрнаступу. Незабутній досвід, яким хочеться ділитися, є про що розказати, але немає що на камеру записати", — жартує "Корінь".

"У нас люди готові тонути в Тисі замість того, щоб захищати свою Батьківщину"
З травня 2024 року Андрій Кориневич займається рекрутингом в Івано-Франківській області. Військовослужбовець шукає вмотивованих людей, які готові стати на захист України.

"До нас приходять добровольці, тому що ми — вмотивований підрозділ. Ми навчаємо людей. Але з кожним днем таких добровольців стає все менше і менше. Маємо великий супротив. Мобілізація — це погано? Ні, мобілізація потрібна. Нам потрібні люди у війську, бо, на превеликий жаль, солдати гинуть, війна не зупиняється. У нас люди готові виїжджати, тонути в Тисі замість того, щоб захищати свою Батьківщину", — говорить Андрій Кориневич.
Військовослужбовець вважає, що однією з основних причин цього є провал інформаційної політики.

"Наша велика проблема з 2014 року — це провал пропаганди. В нас немає правильних мотиваційних роликів, мотиваційних фільмів. Ми над цим працюємо? Так, працюємо, але недостатньо. Люди готові зупиняти голими руками військовослужбовців ТЦК, ніж іти боронити країну", — говорить Андрій Кориневич.
"На державному рівні треба заборонити російський контент"
Андрій Кориневич каже: батьки повинні стежити за тим, який контент споживають їхні діти.
"Велика проблема — це те, що в нас досі не заблокований російський контент. Недавно я дивився топ музики, яку слухають у нас. Там — половина російської. А чому так? Тому що батьки не стежать за вихованням своїх дітей. Тому що батькам байдуже. Вони — такі самі. Ті, кому не байдуже, стараються популяризувати нашу літературу, нашу музику, наше кіно", — розповідає військовий.

Зі слів бійця, засилля російського контенту у соціальних мережах є загрозою для України.
"Якби вчасно схаменулися, якби не підтримували російські продукти, можливо, це швидше б припинилося. Воно все між собою зв'язане. На державному рівні мають бути заборонені російськомовні TikTok, Instagram, YouTube — все те, що тягне за собою російський контент. Якщо зараз зайти в будь-яку із соціальних мереж, напевно 70% буде російського контенту. На превеликий жаль", — каже Андрій Кориневич.
"Повинен відповісти кожен росіянин"
"Корінь" вважає, що росіяни мають понести відповідальність за всі свої злочини, і цьому повинен сприяти цивілізований світ.
"Повинен відповісти кожен росіянин. Після нашої перемоги Росія має бути розвалена, розділена на республіки. І нехай вони будуть собі незалежними. Як такої, Росії взагалі не має існувати на карті, має бути найвище покарання для них", — додає Андрій Кориневич.

Найбільша мотивація у житті воїна
Після перемоги України військовослужбовець хотів би заснувати власну справу, пов'язану з програмуванням чи ремонтом техніки. А наразі найбільшою мотивацією для нього стало народження донечки.

"У мене народилася маленька донечка 24 червня 2024 року. Це — найвагоміший день у моєму житті. Їй уже вісім місяців. Ось це — дійсно найяскравіше, що може бути в житті чоловіка. Це — розуміння того, що цей маленький клубочок щастя — це продовження твого роду", — каже Андрій Кориневич.

Підписуйтеся на новини Суспільне Івано-Франківськ у Facebook, Telegram, Viber, WhatsApp, Instagram, TikTok та YouTube