В Івано-Франківську 11 лютого 2025 року попрощалися з військовослужбовцем Максимом Ємцем на позивний Єнот. Він загинув 4 лютого на Покровському напрямку. Боєць захищав країну з 2014 року. Віддати останню шану воїну до Будинку смутку прийшли його рідні та побратими, повідомила кореспондентка Суспільного з місця події.
Спогадами про полеглого побратима поділився військовослужбовець Микола Кубірка. З Максимом Ємцем він служив у 10 окремій гірсько-штурмовій бригаді.
"Він з перших днів заслужив повагу та авторитет. Молодий, енергійний. Всі командири — солдати й офіцери, зокрема й начальник штабу, набагато старші за нього — всі його поважали. Таких людей мало, як він. Бо багато людей, які обіймають такі посади, "одягають корону". У Максима цього не було. Дуже хороший друг, людина і командир. До нього завжди можна було звернутися", — розповів Микола Кубірка.
Він пригадує один з епізодів служби під командуванням Максима Ємця, коли той за короткий проміжок часу зміг отримати необхідну техніку.
"Історій там цікавих немає, але коли за дві ночі знайшли 18 човнів з електромоторами, то це, я думаю, рішення дуже серйозне. Максим міг дзвонити, матом крити генерала, бо там — його люди. Він не підбирав слів, коли спілкувався з кимось. Наш батальйон був тільки сформований, коли він туди потрапив. Молодий капітан, 28 років. Таку відповідальність не кожен готовий був взяти на себе, як взяв Михайлович", — розповідає Микола Кубірка.
Посестра "Єнота" Лілія служила в 1 мотопіхотній роті мотопіхотного батальйону 24 окремої механізованої бригади. Тоді Максим Ємець був командиром цього підрозділу.
"Людина дуже добра, з почуттям гумору. Він міг вислухати, прийти, щось поговорити. Він з хлопцями в окопи ходив, чергував вночі завжди", — пригадує Лілія.
Посестра Анастасія також служила з "Єнотом" у 24 бригаді. Жінка — родом з Косова, тож Максима знала з дитинства.
"Його будинок зліва від військкомату, а в мене батьки служили там. Ми завжди гралися у солдатики. Коли він пішов у 24 бригаду, я теж пішла туди, потрапила до нього в роту. Максим був дуже добрим, завжди допомагав, чим міг. Він з дитинства тягнувся до військової історії, був дуже начитаним. Стільки книжок перечитав, що я за все життя стільки не прочитаю. Коли в гімназії навчався, там в нас раніше були катівні КДБ. І дуже історія на нього вплинула — Максим пішов служити. Це було його життя", — розповідає Анастасія.
Максим Ємець воював з 2014 року у складі батальйону "Айдар", 54 окремого розвідувального батальйону, 24 окремої механізованої бригади. Під час повномасштабного вторгнення служив у 10 окремій гірсько-штурмовій бригаді "Едельвейс" та в ГУР.
"Єнот" брав участь у боях за Попасну, Сіверськодонецьк, Бахмут, Авдіївку. Боєць звільняв Харківську область у 2022 році, зупиняв наступ росіян у цей регіон у 2024. Максим Ємець загинув 4 лютого на Донеччині.
Максима Ємця поховали на Алеї героїв на міському кладовищі Івано-Франківська.
Підписуйтеся на новини Суспільне Івано-Франківськ у Facebook, Telegram, Viber, WhatsApp, Instagram, TikTok та YouTube
