Волонтерки "Громадської ініціативи Галичини" з Івано-Франківська виготовляють шумові музичні інструменти — дощаниці. Їх створюють із висохлих стебел борщівника. Гроші з продажу цих інструментів відкладають на придбання дрона для Збройних сил України.
Як у волонтерській крамничці приборкують звук дощу, аби вкотре привернути увагу людей до потреб військових — читайте у репортажі Суспільного.
"Ця річ має африканське, південноамериканське походження. Там їх роблять зі стебла бамбука чи висушеного кактуса. Засипають туди якісь камінчики, якесь насіннячко. І вважається, що це — древній інструмент шаманів, яким вони викликали дощ", — розповідає волонтерка Людмила Лінник.
Для дощаниць годяться лише міцні й сухі стебла борщівника, каже волонтерка Галя Тягур. Переважно ці рослини ростуть на необроблених полях, за містом чи на околицях. Найліпше зрізати стебла у вересні-жовтні або в суху зиму. Пошук і збір борщівників займає приблизно дві години.
Зрізане стебло потрібно відмити, почистити, далі мотузкою позначити лінії, уздовж яких треба залишити спеціальні проколи.
"Ми беремо шнурочок, яким відзначаємо, як воно має бути. Замотуємо, щоби в нас усе було рівненько й красиво, намічаємо, як хочемо, щоб наш виріб потім звучав. Що більше зможемо намотати, то більше зможемо зробити дірочок. Маємо шило і робимо отвори по всій довжині цієї палиці", — пояснює Галя Тягур.
У дірки в стеблі вставляють зубочистки для кращого звучання інструмента. Потім у стебло засипають суміш.
"Яка суміш, я вам не скажу, нікому не скажу. Ніхто не знає суміші — сипучих елементів. Вона під кожну дощівницю підбирається індивідуально, бо залежить від розміру, залежить, що туди засипати, чи більші, чи менші речі. Тоді воно буде звучати", — розповідає Галя Тягур.
За її словами, волонтерки довго підбирають суміші, щоб дощаниці гарно звучали. Інколи висипають те, що засипали.
"У мене стоять стаканчики з цими сумішами. Засипаємо щось одне, потім — друге, потім — третє. Інколи змішуємо, щоб було потрібне нам звучання", — пояснює Галя Тягур.
Отвори з обох боків стебла закривають або перев’язують мотузками. Для вже готової дощаниці вигадують дизайн та ім’я. Готовий виріб фарбують, лакують і можуть для краси прикріпити якусь деталь — ручку або щось інше.
"Ми їм даємо імена. Нам так подобається. Вогонь, Вода, Повітря. Ще в нас є Космос — така яскраво-фіолетова. Вони всі по-різному звучать і по-різному називаються", — каже Людмила Лінник.
За день волонтерки можуть виготовити від однієї до трьох дощаниць. Загалом у 2025 році створили приблизно 30 штук, розповідає Людмила Лінник. Продають "флейти дощу" в соціальній крамниці "GIG SHOP" і всі вторговані гроші відкладають на придбання дрона для ЗСУ.
"У нас дощаниці по-різному коштують: від 500 гривень за якусь невеличку до 1000-1200 гривень. Ми порахували, що приблизно 100 таких палиць треба продати, щоб купити один простий дрон Mavic Pro — такий, який ми купуємо для Збройних сил", — розказує Людмила Лінник.
Волонтерка каже: серед покупців — військові, волонтери та йога-студії. Також їх купують на подарунки.
"Багато людей використовують дощівниці у фольклорній та етномузиці. Сучасні гурти теж користуються. У нас, наприклад, був цікавий досвід, коли дощівниці взяв театральний колектив собі на виставу. У них була постановка повністю без використання фонограми — тільки шумові музичні інструменти, людський голос, співи", — говорить Людмила Лінник.
Дощаниці з Івано-Франківська купують в Україні та за кордоном, зокрема в Польщі та Великій Британії.
Підписуйтеся на новини Суспільне Івано-Франківськ у Facebook, Telegram, Viber, WhatsApp, Instagram, TikTok та YouTube
Допоможіть нам стати кращими, розповівши про свій досвід користування сайтом Суспільного. Пройдіть це коротке опитування, воно займе до п'яти хвилин вашого часу. Дякуємо!
