Перейти до основного змісту
"Я не з тих людей, який заїде у Карпати й буде ховатися серед смерек". Історія бійця 102 бригади Дмитра Жигальова

"Я не з тих людей, який заїде у Карпати й буде ховатися серед смерек". Історія бійця 102 бригади Дмитра Жигальова

Дмитро Жигальов, 102 бригада
Військовослужбовець Дмитро Жигальов. Facebook/Скрин з відео 102 окремої бригади Сил територіальної оборони

Дмитро Жигальов на початку повномасштабного вторгнення вивіз сім'ю зі Словʼянська до Верховини Івано-Франківської області. Сам долучився до лав 102 окремої бригади Сил територіальної оборони Збройних сил України. Дмитро Жигальов служить у мінометній батареї 201 батальйону.

Про службу військовослужбовець розповів у відео на Facebook-сторінці 102 бригади.

Дмитро Жигальов мав двох братів та сестру. Утрьох на початку великої війни пішли на фронт. Середній — загинув. Молодший служить разом з ним у 201 батальйоні, в одному підрозділі.

"Я не з тих людей, який заїде у Карпати й буде ховатися серед смерек. Хлопці з Карпат захищають зараз мою домівку, тому ми втрьох пішли у військкомат. Ми — у мінометній батареї 201 батальйону. Це стало важливим моментом для нашої підтримки: разом легше, адже знаєш, що поруч рідна людина, яка завжди допоможе. Мій середній брат був коригувальником, молодший — техніком, а я служу у мінометній батареї. На жаль, війна забрала одного з нас. Загибель брата стала важким ударом, але вона також зміцнила зв'язок з молодшим братом. Ми пам’ятаємо його, але не оплакуємо — він би цього не хотів", — розповідає Дмитро Жигальов.

Після початку вторгнення РФ військовослужбовець перевіз сім'ю зі Солов'янська у Верховину — його дитині тоді було три роки.

"Було страшно, але ми зробили вибір не тікати далеко. Сім’ю я вивіз до Верховини, де вона знайшла безпечний прихисток. Але сам я не міг залишатися осторонь і вже за кілька місяців приєднався до військових", — говорить боєць.

Дмитро Жигальов каже, що до цього ніде не служив, не тримав зброї та не проходив вишкіл.

"Мене виховали батьки так, щоб я не брав чужого і захищав своє, любив своє. Тому мені не дуже сподобалося, що якийсь "сусід" зайшов до нас. Нам було не до підготовок. Ворог наступав, тому набиралася досвіду на фронті", — додає військовий.

Окрім цього, разом з Дмитром та його молодшим братом почав служити похресник їхнього загиблого брата.

"Йому лише 19 років, але він — сміливий і рішучий хлопець. Ми допомагаємо йому адаптуватися, підтримуємо, навчаємо всього, що знаємо самі", — каже Дмитро Жигальов.

Після закінчення війни військовослужбовець хоче повернутися додому, побудувати дім в лісі та дбати про родину.

Підписуйтеся на новини Суспільне Івано-Франківськ у Facebook, Telegram, Viber, WhatsApp, Instagram, TikTok та YouTube

Допоможіть нам стати кращими, розповівши про свій досвід користування сайтом Суспільного. Пройдіть це коротке опитування, воно займе до п'яти хвилин вашого часу. Дякуємо!

Топ дня
Вибір редакції
На початок