Кримськотатарськими стравами жителів Івано-Франківська у своєму ресторані Іван Артюшков пригощає впродовж восьми місяців. Відкриття власної справи допомогло ветерану соціалізуватися після повернення з війни та звістки про безвісти зниклого на фронті брата.
Про свій бойовий шлях та адаптацію кримськотатарської культури на Прикарпатті одесит розповів кореспондентці Суспільного.
"Багато історії про кримських татар спаплюжені Росією"
Різнобарвні лампадки та орнаменти, притаманні побуту кримських татар, присутні в інтер’єрі ресторану. Іван Артюшков каже, що перед відкриттям закладу ретельно вивчав цю культуру і консультувався з етнічними кримськими татарами.
"Я почав шукати літературу, якісь книги, відео, але наткнувся на те, що дуже багато історії та фактів спаплюжені Росією. Коли я вже вийшов на кримських татар, які все життя присвятили популяризації своєї культури, і почав консультуватися, вони показали мені, наскільки багато таких русизмів та свідомих спроб змінити сприйняття історії", — каже ветеран.
Іван Артюшков розповів, що йому було цікаво пізнавати нову культуру.
"Коли я за це взявся, то не знав, які масштаби. Ці орнаменти, на перший погляд, це — просто гарно, але насправді — ціле мистецтво, ціла культура, яка за допомогою малюнків передає історії", — розповідає ресторатор.
"Кримські татари з усього Франківська поприходили"
До відкриття ресторану з кримськотатарськими стравами Іван Артюшков куштував тільки чібереки. Сьогодні меню закладу складається з більш як 50 страв.
"У кримськотатарській кухні є дуже багато страв, які мені подобаються, — імам баялди, сарма, чібереки вегетаріанські, джантики. Також я дуже-дуже шукав саме кримських татар, щоб вони в нас працювали, однак не знайшов нікого. Але як тільки ми відкрилися, то кримські татари з усього Франківська поприходили. Виявляється, їх тут не так і мало. До Криму ми поки що не дійшли, але принесли часточку Криму в Івано-Франківськ", — каже ветеран.
"Всі просто робили те, що мусять"
12 років Іван Артюшков прожив у Одесі. Родом ветеран — з Білгород-Дністровського. Звідти його з братом мобілізували у перші дні повномасштабного вторгнення РФ.
"Без зайвої романтики скажу, що інших думок не було. Не я один — там була купа людей. Перші кілька тижнів і місяців військкомати просто не встигали опрацьовувати людей, які приходили. Тоді не було якихось таких моментів для стратегії, всі просто робили те, що мусять", — розповідає Іван Артюшков.
Згодом братів скерували на навчання у складі "Азову".
"Нам завжди хочеться про себе думати, що ми — сміливі, сильні, але в цивільному житті є дуже мало ситуацій, в яких ти можеш переконатися в цьому. А ось війна дуже непогано тебе випробовує", — каже Іван.
Бої на Херсонському напрямку
Після навчань в "Азові" Іван потрапив до взводу розвідки, де служив гранатометником.
"У всій країні був такий високий бойовий дух. У перші пів року хлопці яскраво дали зрозуміти, що просто ніхто нічого не віддасть, ані клаптика землі. Ми з хлопцями плюс-мінус одного віку були, переповнені азартом", — розповідає ветеран.
Іван Артюшков воював на Херсонському напрямку.
"Всі ми знали, що південний напрямок — це пряма дорога до Криму, і давненько ніхто не був у Криму. Це ніби й був жарт, але до нього всі дуже серйозно ставилися. І ми собі розуміли, що не просто йдемо на Херсонський напрямок, що це — одна зі сходинок для того, щоб дійти до Криму", — каже Іван Артюшков.
"У мене немає відчуття, що ми з братом попрощалися"
Поки Іван Артюшков боронив від російських окупантів Херсонщину, його молодший брат воював на Луганщині. У серпні 2023 року боєць втратив з ним зв'язок. У вересні отримав офіційне повідомлення про те, що брат зник безвісти в зоні бойових дій.
"Мене набрали з ТЦК і сказали, що брат зник безвісти. Це вже було офіційно, зрозуміло. До цього місяця я наче розумів, що не можу ніяк вийти на зв'язок з братом. Він на рік і дев'ять місяців від мене молодший. Ми все життя разом. У мене немає відчуття, що ми з ним попрощалися чи ніколи не побачимося. Інформації — нуль, але це не дивно. Я — не перший і, на жаль, не останній, хто має подібну історію", — говорить Іван Артюшков.
"Хтось це називає долею, а для мене — це прояв Бога"
Проти росіян воює й батько братів Сергій Артюшков. Він служить командиром батальйону.
Після звістки про зникнення брата Іван демобілізувався й переїхав з дружиною в Івано-Франківськ.
"Це я називаю рукою Бога. Хтось називає це долею, хтось — причинно-наслідковими зв'язками, а для мене це — прояв Бога в моєму житті, коли він складає всі пазлики в один момент, і ти просто опиняєшся в цьому моменті. Так сталося, що я повернувся з фронту, шукав проєкт, заняття, тому що не можна просто так сидіти. І в процесі пошуку я познайомився з моїм вже нинішнім партнером, який запросив мене у Франківськ", — пояснює ветеран.
"Важко, але під час війни ніколи не буває легко"
В Івана Артюшкова не має сумнівів, що ласуватиме кримськотатарськими стравами в Криму, як і в перемозі України проти Росії. Чоловік планує надалі розвивати власну справу і чекає повернення з війни й батька, і брата.
"Я був свідком дуже багатьох таких мужніх і героїчних вчинків українців. Ні секунди у своєму житті не сумнівався в міцності наших людей. Точно можу сказати, що якихось сумнівів в мене нема, що ми програємо. Якогось песимістичного настрою зараз нема. Воно важко, але під час війни ніколи не буває легко", — додає ветеран.
Підписуйтеся на новини Суспільне Івано-Франківськ у Facebook, Telegram, Viber, WhatsApp, Instagram, TikTok та YouTube
