Ветеран із Донеччини Дмитро Яцура із сім'єю два роки живе в Івано-Франківську. Чоловік отримав поранення на фронті та переніс ампутацію лівої ноги. Він проходить реабілітацію, а також разом із дружиною налагоджує сімейну кондитерську справу. Подружжя розробило авторські рецепти печива та готує понад 30 видів десертів.
Про бойовий шлях Дмитра Яцури, протезування та його "солодку" справу в Івано-Франківську читайте в матеріалі Суспільного.
Приховував від доньки, що воює
Дмитро Яцура — родом з міста Мирноград Донецької області. У цивільному житті працював шахтарем. У травні 2021 року пішов боронити країну у складі 54 окремої механізованої бригади ЗСУ.
"У мене донька народилася у 2013 році, а у 2014 розпочалися всі ці події. Не пішов одразу, бо дитина маленька була, а ще є старша. Подумав, що дружині буде важко. Коли дочка трішки підросла, вирішив вступити до лав ЗСУ. Десь пів року я не казав доньці, що служу. Коли спілкувався з нею, ховав одяг. А потім вона мені дзвонить, питає: "Тату, а ти служиш?" Я кажу: "Так". Але нічого, сприйняла нормально", — пригадує Дмитро Яцура.
Служба у війську і дружба з Батончиком
Чоловік мав позивний Компас, служив водієм-механіком у розвідроті. Дмитро Яцура воював на Донецькому напрямку, зокрема у Мар'їнці, Ольгинці, Новомихайлівці. Він каже: під час служби йому найбільше допомагали гумор та спілкування з тваринами. Дмитро завів собаку на кличку Батончик. Повномасштабне вторгнення боєць разом з побратимами зустрів у Мар'їнці.
"24 лютого запалало все небо і полетіло все, що можна. Все — в наш бік. Було страшно, тому що ніхто не знав, як буде далі", — розповідає ветеран.
Став на міну: як Дмитро Яцура отримав поранення
10 вересня 2022 року Дмитро Яцура під час бойового завдання біля Берестового на Донеччині отримав поранення. Він пригадує, що їхали з побратимами на штурм уночі, щоб не побачив ворог. Дмитро став на протипіхотну міну і йому розірвало стопу.
"Турнікет собі сам наклав. Покликав побратима, думав, його немає. Бачу: вилазить. Каже: "Пішли в посадку, я тебе сховаю". Я сперся на автомат, а йти не можу. Кажу: "Я тут ляжу, а ти йди". Побратим не хотів. Я переконую: "Ні, треба йти, бо вдвох загинемо, а так — лише я". То він пішов, щоб сказати де, що і як. Пролежав я цілу ніч. Думав, не заберуть, але зранку забрали, і ми поїхали кататися по лікарнях. До цього часу катаюся. Був у всіх медзакладах Івано-Франківська, у Львові", — говорить Дмитро Яцура.
Реабілітація та підтримка родини
Чоловік переніс ампутацію лівої ноги, реампутацію, під час якої підрізали кістку на три сантиметри, а також операції з видалення невромиПухлинне або регенеративне розростання елементів нервової системи та остеомиДоброякісна пухлина, що утворюється з кісткової тканини. Кожну перев’язку йому робили під наркозом. Весь цей час Дмитра підтримувала дружина Лілія.
"Приїхали ми до Івано-Франківська 1 жовтня 2022 року. Чоловіка сюди "евак" привіз. На той час я з дітьми жила в Дніпропетровській області. І він каже: "Напевно, переїжджайте сюди". Я за тиждень знайшла житло, взяла дітей і переїхала. І не пошкодувала, тому що моя допомога йому була потрібна. Лікарні у нас не закінчуються досі", — каже Лілія Червинська.
У червні 2023 року Дмитро вперше став на протез, проте через повторні операції знову неодноразово пересідав у колісне крісло. В серпні він повернувся до протеза. Зараз ветеран реабілітується у центральній міській клінічній лікарні, розповідає фізична терапевтка відділення відновного лікування Ольга Аніськовцева.
"Він до нас прийшов, щоб відновити свою здатність знову стати на протез. Відрізняється від інших пацієнтів тим, що він їх підтримує, показує, що потрібно бути відповідальним в реабілітаційному процесі. Це завжди приносить результат. Це інших хлопців надихало на те, щоб бути більш активними у своїх процесах. Він завжди каже: "Давайте мені більше навантаження, я вже готовий". Пацієнта треба зупиняти, щоб він не перевантажив себе, тому що це не корисно для організму", — пояснює Ольга Аніськовцева.
Мрії про мирне життя і кондитерську справу
Понад два роки родина Дмитра Яцури живе в Івано-Франківську. Дружина Лілія за цей час почала невелику кондитерську справу.
"Я — онкохвора людина. Після лікування минув деякий час і мені треба було чимось себе зайняти. Розуміла, що на роботу я не зможу піти, тому що кому потрібен працівник з хворими ногами та спиною? А готувати я вміла і любила давно, проте солодощі раніше не пекла. Тож вирішила навчитися. Перший свій торт я одразу повезла в обласну лікарню, пригостила персонал. Їм сподобалося. Я вирішила далі продовжувати пекти. Щотижня їм тортики пекла, вчилася", — пригадує Лілія Червинська.
З серпня 2023 року подружжя почало виносити випічку для продажу у середмісті Івано-Франківська чи на благодійних ярмарках на підтримку військових. Лілія Червинська розповідає, що вони розробили авторські рецепти печива. Загалом готують понад 30 видів десертів.
"Чоловік із сином спочатку продавали. Першими були капкейки, потім ми почали готувати інші десерти. Пізніше додали наше сімейне печиво. Воно схоже до "їжачків", але ми вдосконалили рецепт", — каже Лілія Червинська.
Жінка мріє відкрити власну кондитерську та готувати торти на замовлення. А ще подружжя хоче мати в Івано-Франківську власне житло. Кажуть, що місто їм дуже подобається.
"Нам немає куди повертатися і нам подобається у Франківську. Ми хочемо тут залишитися. Наше місто Мирноград Донецької області, хоч і не окуповане, але там безпосередньо йдуть бої", — говорить Лілія Червинська.
Ветеран Дмитро Яцура додає, що його основне бажання — мир.
"Мрію, щоб війна якнайшвидше закінчилася, тому що не знаєш, скільки таких людей ще буде. Хай воно все завершиться, а потім вже будемо про ще щось мріяти. А на такий короткий термін — бажання жити спокійно і продавати десерти. Щоб на все вистачало, щоб двоє діточок ні в чому собі не відмовляли. Хочеться спокійно жити й бути в соціумі", — ділиться думками Дмитро Яцура.
Підписуйтеся на новини Суспільне Івано-Франківськ у Facebook, Telegram, Viber, WhatsApp, Instagram, TikTok та YouTube
