Приблизно десятьом важкохворим протягом дня надають медичну допомогу в домашніх умовах працівники Центру мобільної паліативної допомоги при Івано-Франківській обласній клінічній лікарні. Їхні пацієнти — віком від 18 до 100 років.
Як працює група мобільної паліативної допомоги, читайте у матеріалі Суспільного.
У пацієнтки Ганни на лівій нозі — дві рани, що не гояться тривалий час. Судинні лікарі поставили діагноз "облітерувальний атеросклероз", розповідає її донька Надія.
Лікування тривало майже два роки. Втім, каже жінка, рана не гоїлася, а болі не вщухали. Позитивну динаміку побачили понад місяць тому, коли вдома почали отримувати медичну допомогу від фахівців Центру мобільної паліативної допомоги.
"Це була наша остання надія, за що ми схопилися. Вони зробили кілька перев'язок, і все пішло на покращення, рана почала затягуватися. Ставили крапельниці для розширення судин нижньої кінцівки, припинилися болі, мама почала спокійно спати. І всі ті аналізи, що ми робили, — все покращилось", — говорить донька пацієнтки Надія.
Окрім медичних маніпуляцій, пов'язаних із локальним діагнозом, фахівці проводять загальний огляд пацієнта, розповідає анестезіологиня і медична психологиня Людмила Андріїшин.
"Варто передивитися все: і сатурацію, і артеріальний тиск, і пульс, і частоту дихання, і живіт, розпитати, які фізіологічні відправлення", — розповідає Людмила Андріїшин.
За її словами, скерувати хворого чи родичів пацієнта до фахівців паліативної допомоги можуть сімейний або профільний лікар.
"Діагнози є дуже різноманітними. Насамперед, звісно, онкологія, важкі цирози печінки, цукрові діабети, судинні розлади, трофічні виразки, спінальні травми, післяінсультні стани, навіть вибухові травми. На сьогодні вже є такі пацієнти, ", — каже Людмила Андріїшин.
Керівник Центру мобільної паліативної допомоги Володимир Борис розповідає: за день медики виїжджають до десятка пацієнтів. Вік хворих — від 18 до 100 років.
"Є важкі перев'язки, які треба двічі на день робити. Ми стараємося цього навчити доглядальників-родичів. Не завжди нам це вдається, тому мусимо допомагати. Хочу зауважити, що дуже важка праця — у лікаря-психолога, тому що дуже багато важкої молодої онкології, яка потребує копіткої праці саме у цього лікаря", — говорить Володимир Борис.
Підписуйтеся на новини Суспільне Івано-Франківськ у Facebook, Telegram, Viber, Instagram та YouTube
