"Нам ще будувати країну, про яку ми завжди мріяли". Боєць з Прикарпаття Владислав Біль про війну та людей

"Нам ще будувати країну, про яку ми завжди мріяли". Боєць з Прикарпаття Владислав Біль про війну та людей

"Нам ще будувати країну, про яку ми завжди мріяли". Боєць з Прикарпаття Владислав Біль про війну та людей
. Фото: Владислав Біль

Політолога Владислава Біля повномасштабне вторгнення РФ застало у рідному Івано-Франківську. 23 лютого він зі своєю дівчиною приїхав з Києва до родичів. Чому 27-річний менеджер освітньої платформи PrometheusPrometheus – найбільша платформа онлайн-освіти в Україні взяв до рук зброю і став військовослужбовцем ЗСУ, Владислав розповів Суспільному.

— До початку повномасштабного вторгнення ми з дівчиною проживали в Києві. Коли стало зрозуміло, що зіткнення неминуче, у мене в житті залишилися тільки два пріоритети: перший — безпека близьких мені людей, другий — можливість отримання зброї для захисту своєї Батьківщини.

Єдине, що хвилювало, — чи візьмуть мене хоча б кудись без досвіду військової служби

— Для мене війна почалася з телефонних дзвінків друзів, вибухів та слів коханої людини: "Почалося". Ми з дівчиною повернулися до Івано-Франківська, і я почав шукати своє місце в лавах добровольців.

"Нам ще будувати країну, про яку ми завжди мріяли". 27-річний прикарпатець Владислав Біль воює на фронті
Фото: Владислав Біль

Питання "Йти чи не йти?" не виникало. Єдине, що хвилювало, — чи візьмуть мене хоча б кудись без досвіду військової служби. Я не уявляв (і не уявляю зараз) себе у жодному іншому місці, крім Збройних сил України. Вже тоді було чітко зрозуміло, що у нас — один шлях — або ми їх (російську армію — ред.) здолаємо, або вони — нас. Іншого не може бути.

Тільки у сутінках і мороці хаосу народжується справжній воїн

— Ця війна почалася через безмірні амбіції однієї хворої людини. Війна — це біль, страх та скалічені долі. Багато скалічених доль. До такого неможливо підготуватися. Однак пластовий досвід значно полегшив моє життя на фронті.

Зараз часто повторюю фразу: "Тільки у сутінках і мороці хаосу народжується справжній воїн". Найбільше на війні мене вразило усвідомлення того, наскільки швидко людська психіка звикає до різних екстремальних умов.

"Нам ще будувати країну, про яку ми завжди мріяли". 27-річний прикарпатець Владислав Біль воює на фронті
Фото: Владислав Біль

На мою думку, для будь-якої людини, незалежно від віку, на війні найтяжче те, що ти не маєш можливості бачитися зі своїми рідними. Рідним про війну розповідаю небагато. Як каже моя мама: "Ти завжди відповідаєш одне й те саме — у нас все добре".

Поруч зі мною воюють багато молодих хлопців і дівчат, і я безмежно пишаюся ними.

У нашій боротьбі найбільше додають сил люди, які стоять за нашими спинами

— У нашій боротьбі найбільше додають сил люди, які стоять за нашими спинами. Рідні пишуть, що чекають. І це для мене найголовніше. А ще колишній голова мого партійного осередку надсилає нам варення власного виробництва. Чай з нього зігріває нас холодними вечорами.

"Нам ще будувати країну, про яку ми завжди мріяли". 27-річний прикарпатець Владислав Біль воює на фронті
Фото: Владислав Біль

Також додають сил книги та думки про майбутнє — одні з найважливіших речей, які допомагають мені тримати себе в рівновазі. Топ трьох серед прочитаних в окопах — "Про війну" Карла фон Клаузевіца, "Зоряний десант" Роберта Гайнлайна, "Сліди на дорозі" Валерія Маркуса (Ананьєва).

Війна навчає працювати з людьми та для людей

— Після війни планую повернутися у свій улюблений Prometheus. На мою думку, пріоритет розвитку освітньої платформи в Україні — формування якісного викладацького складу. Професія вчителя, викладача повинна стати престижною та високооплачуваною. Держава повинна забезпечити гідні умови праці та конкурентне середовище для тих, хто вирішив пов'язати своє життя з освітою. Органічне поєднання формальної на неформальної освіти — ключ до успішної України.

"Нам ще будувати країну, про яку ми завжди мріяли". 27-річний прикарпатець Владислав Біль воює на фронті
Фото: Владислав Біль

А ще після нашої перемоги поїду подорожувати. Потрібно побачити ще так багато цікавих місць.

Крім того, долучатимуся до політичних змін в нашій державі. Війна навчає працювати з людьми та для людей. Тому після перемоги важливо не зупинятися, бо роботи попереду буде ще багато.

Зараз найголовніше — зберегти єдність

— Єдине прохання, яке в мене є на цей час до всіх свідомих політиків та політичних партій (тут мова не йде про тих, хто грав і продовжує грати на руку ворога) — будьте терпимішими одне до одного. Шукайте точки дотику та взаєморозуміння, бо тільки в єдності зможемо подолати такого грізного суперника як Росія.

"Нам ще будувати країну, про яку ми завжди мріяли". 27-річний прикарпатець Владислав Біль воює на фронті
Фото: Владислав Біль

Найголовніше завдання для українців зараз і після війни — зберегти єдність. А ще — відновити економіку, розбудувати інфраструктуру та реформувати різні галузі — від освіти до оборони.

Що хочу сказати тим, хто зараз не воює? Навчайтеся та вдосконалюйтеся, нам ще з вами будувати ту країну, про яку ми завжди мріяли.

Читайте також

Читайте нас у Telegram: головні новини Івано-Франківщини

Станьте частиною Суспільного: повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини й ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Користувачі акаунтів Google можуть заповнити форму тут. Ваші історії важливі для нас!

На початок