Як розповідати дітям про війну і вберегти їх від психологічних травм. Поради психологині Тетяни Обоянської

Як розповідати дітям про війну і вберегти їх від психологічних травм. Поради психологині Тетяни Обоянської

Як розповідати дітям про війну і вберегти їх від психологічних травм. Поради психологині Тетяни Обоянської
. Фото: Unsplash/Vitolda Klein, Facebook/Tatyana Oboyanskaya

Пояснювати все доступною мовою, грати в ігри і заспокоювати, пильнувати за змінами в поведінці, реагувати на кожну емоцію і самому залишатися емоційно сильним — цих правил варто дотримуватися, якщо дитина розпитує про війну і вразливо сприймає її важкі епізоди.

Які ще методи вбережуть дитину від стресу і страхів, чому варто розмовляти з нею про війну і як правильно це робити, Суспільному розповіла психологиня благодійного фонду "Голоси дітей" Тетяна Обоянська.

Чому батькам варто розповідати дітям про те, що в країні — війна

З дітьми треба говорити про те, що відбувається, інакше дитина починає тривожитися. Вона бачить реакцію батьків і сама реагує. Відповідно, це викликає в неї багато страхів і нерозуміння. Якщо дитина не отримає правильної відповіді на питання, які в неї виникають, то вона додумає. Особливість дитячого віку така: що дитина не розуміє, те собі дофантазовує. Тому краще, коли дитина дізнається від батьків правду, хай і неприємну — в країні йде війна і вона спричиняє певні незручності. Дитині треба пояснювати, що нас боронять ЗСУ, наближають перемогу над ворогом.

Ми не можемо впливати на всі події, але можемо продовжувати гратися з дітьми, говорити з ними, підтримувати цей контакт.

Як розповідати дітям про війну і вберегти їх від психологічних травм. Поради психологині Тетяни Обоянської
Психологиня Тетяна Обоянська. Фото: Facebook/Tatyana Oboyanskaya

З якого віку дитині вже можна пояснювати, що відбувається

— Потрібно пояснювати тоді, коли дитина починає цікавитися. Якщо в неї немає ментальних порушень, вона сама запитає: "Чому вимикають світло?", "Чому повітряні тривоги?" Це — саме той момент.

Звичайно, ми повинні зважати на вік. Трирічна дитина може лякатися. Тоді дорослі можуть сказати: "Зараз — повітряна тривога, і ми з тобою будемо робити ось це". Тобто ми говоримо на зрозумілій дитині мові й зрозумілими словами, щоб вона відчувала підтримку від дорослих.

Якщо маленька дитина не питає про воєнні дії, ми можемо не говорити про це. А старшим дітям можемо пояснювати: "Зараз лунає повітряна тривога, і це означає, що наші ЗСУ працюють. Вони роблять все для того, щоб ми були в безпеці".

"Важливо відреагувати на емоції, які виникають". Психологиня Тетяна Обоянська про те, як дітьми говорити про війну
Ілюстративне фото: Pexels

Як правильно розповідати дітям про війну

— Дитина повинна розуміти значення слів. Наприклад, що таке "війна" чи "зброя". Ми не використовуємо складну термінологію, але розуміння про устрій світу дитина повинна мати. Зазвичай під час війни дорослих турбує, які слова підбирати, щоб не травмувати дитину. Проте, якщо дорослий впевнено пояснює щось, то дитина все зрозуміє.

Як самому поводитися у стресовій ситуації, коли поруч дитина

— Діти, особливо до восьми років, перебувають у тісному зв'язку з дорослими, які є близькими для них. Дорослі передають психологічні стани дітям не тільки через слова, але й через емоції. Ми взагалі частіше зчитуємо інформацію не зі слів, а з невербального наповнення. Дитяче мислення має певні особливості, які стосуються цього зчитування. Часто діти можуть інтерпретувати засмучену маму, як "я — поганий", "це я щось роблю не так, що мама засмучена". Вони можуть собі це так пояснювати.

"Важливо відреагувати на емоції, які виникають". Психологиня Тетяна Обоянська про те, як дітьми говорити про війну
Дві дівчинки у житловому кварталі в Бучі, 14 червня 2022 року. Getty Images/NurPhoto/Dominika Zarzycka

Тому тут дуже важливо говорити з дітьми зрозумілою їм мовою про те, що важливо для мами. Вона може сказати: "Я зараз засмутилася, і тому плачу", "Мені — страшно, і я хочу, щоб ми з тобою були у безпеці". Від внутрішнього стану мами залежить внутрішній стан дитини. Тому матері важливо тримати себе в ресурсному стані й таким чином допомагати дитині.

Існує "правило кисневої маски". В літаках стюардеса перед початком польоту пояснює, що на випадок непередбачуваної ситуації чи пожежі треба одягнути маску. Спочатку ми одягаємо її на себе. А потім, коли я допоможу собі, я здатна допомогти комусь іншому.

Як вберегти дитину від впливу травматичних новин чи моторошних кадрів з війни

— Від того, що дитина дивиться, залежить її самопочуття. За це несуть відповідальність батьки. Головна настанова в цьому: дитині варто отримувати інформацію відповідно до її віку. Якщо сказати метафорично, то новонародженому малюку ми не даємо борщ, тому що її травна система не здатна засвоїти цю страву. Аналогічно — якщо дитяча психіка стикається з травматичними, не за віком складними ситуаціями, вона більш вразлива. Проте, якщо поруч адекватний ресурсний дорослий, то він може допомогти дитині, коли вона зіткнулася з якимись страшними подіями чи ситуаціями. І зробити все, щоб дитина "не провалилася" в цю травму:

  • відбудовувати здорові зв'язки;
  • бути чуйним до дитини;
  • задовольняти базові потреби.

Загалом завдання дорослих — щоб до дитини не потрапляли жахливі новини: там, де є сцени насилля, зображення мертвих, вбивства, великі руйнування. Разом із цим можемо наголосити дитині, що є ЗСУ, яке намагається робити наше життя безпечним.

Як розмовляти з дітьми про трагедії, що сталися, приміром, у Дніпрі, Броварах

Найперше — пояснити дитині, що відбувається. Пояснити, що дійсно триває війна, і війна — це ненормальна ситуація. Ненормально, коли в будинки потрапляють бомби, гинуть люди. Але потрібно казати: "Я, мама, — поруч із тобою. Я робитиму все задля того, щоб ми з тобою були в безпеці. Тому ми з тобою будемо дотримуватися сигналів повітряної тривоги, продовжуватимемо гратися, читати книжки, купатися, гуляти". Тобто, щоб режим дитини не порушився. Це не повинно впливати на її самопочуття. Дитина має продовжувати малювати, ліпити, грати в м'яч.

"Важливо відреагувати на емоції, які виникають". Психологиня Тетяна Обоянська про те, як дітьми говорити про війну
Акція “SaveUkrainianChildren” 4 червня 2022 року в Лісабоні, Португалія. Getty Images/Horacio Villalobos/Corbis

"Моя дитина малює танки й ракети. Говорить: "Я візьму меч, піду в Москву і вб'ю Путіна". Чи є це нормою

— Всередині дитини виникає злість. Іноді — страх, тривога, розпач, безсилля. Але злість — це форма активної енергії, яку хочеться кудись застосувати. "Я хочу піти й вбити Путіна" — це здорова трансформована енергія, коли дитина скеровує свою злість. Звичайно, варто дитині пояснити, що ми не можемо це зробити.

Якщо ми заборонятимемо дитині злитися, ця злість буде накопичуватися всередині, і через якийсь час дитина почне проявляти її. Наприклад, битися чи кусатися. Або направлятиме її на себе — буде розчісувати себе, бити, щипати. Підлітки можуть займатися селфхармомнавмисне пошкодження свого тіла через внутрішні причини без суїцидальних намірів. Тому важливо відреагувати на ті емоції, які виникають, щоб допомогти дитячій злості проявитися в соціально прийнятний спосіб.

"Важливо відреагувати на емоції, які виникають". Психологиня Тетяна Обоянська про те, як дітьми говорити про війну
Психологиня Тетяна Обоянська (праворуч) вважає, що батьки повинні правильно реагувати на емоції дітей. Фото: Суспільне Івано-Франківськ

Якщо дитина хоче піти й вбити, то це можуть бути ігри, пов'язані з фізичним контактом:

  • ми можемо брати батаки (м'які або пінопластові палиці) й битися, наче мечами;
  • рвати чи жмакати папір, малювати свою злість, стрибати;
  • з рекламок, газет чи будь-якого паперу можна сформувати кульки й потім, наприклад, кидати ці кульки одне в одного або в якусь ціль.

Якщо це — вербальна агресія (хочеться лаятися), ми можемо одне з одним погарчати, ніби два леви — хто гучніше на кого загарчить. Це можна робити у веселій формі. Через таку гру емоції "виходять" назовні, дитина заспокоюється. Тоді може стати весело, смішно. Це відбувається, коли ми позбавляємося від складних емоцій.

Тобто ми використовуємо все те, що можемо "програти" через тіло або творчість, будь-які дії, які допомагають дитині вгамовувати злість, не дати їй накопичуватися.

На які "тривожні дзвіночки" зараз батькам варто звертати увагу

— Перше, на що має звернути увагу дорослий, — дитина змінюється: щось зникає або щось з'являється. Наприклад:

  • дитина розмовляла і перестала;
  • у дитини були певні навички, і вони втратилися;
  • дитина могла утримувати сечу вночі, а тепер перестала;
  • дитина могла залишитися одна вдома, а тепер не може;
  • погіршення здоров'я: коли ми помічаємо, що дитина стає надто агресивною, імпульсивною або, навпаки, замкнутою;
  • дратівливість, порушення сну, нічні жахіття, порушення харчування (може їсти менше або більше).

Якщо є такі зміни, батькам не треба зволікати, щоб цей симптом закріпився. За необідності варто звернутися до фахівців за допомогою. Що швидше звернемося, то швидше зможемо подолати цей травматичний стрес

Що є найважливішим для дитини за будь-яких обставин

— Безумовна любов: я люблю тебе не за щось, а просто за те, що ти — моя дитина.

Читайте також

Читайте нас у Telegram: головні новини Івано-Франківщини

Станьте частиною Суспільного: повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини й ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Користувачі акаунтів Google можуть заповнити форму тут. Ваші історії важливі для нас!

На початок