Кулеметниці 72 окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців Оксані Рубаняк 1 вересня вручили диплом з відзнакою Івано-Франківського фахового коледжу Прикарпатського вишу імені Василя Стефаника. Захисниця вступила до Прикарпатського університету, проте вже наступного тижня повертається на фронт. Кореспондентка Суспільного розпитала прикарпатку, що її мотивує воювати та чому вирішила змінити лекції й авдиторії на захист країни.
Військовослужбовиця Збройних сил України Оксана Рубаняк отримала диплом педагога з відзнакою. Вручили їй документ у День знань, адже раніше дівчина не змогла приїхати.
"Я була тоді на передовій. Ми з хлопцями захищаємо нашу Україну. На жаль, не вийшло, хоча були листи від нашого директора", — пояснює військовослужбовиця ЗСУ Оксана Рубаняк.
Дівчині — 19 років. Після початку повномасштабної війни вона вступила до територіальної оборони, а від травня служить кулеметницею у Збройних силах України. Недавно командування подало рапорт на присвоєння їй звання старшого солдата, розповідає Оксана.
"За кулеметом працює три людини: стрілець, навідник і номер обслуги. Я – стрілець, той, хто безпосередньо стріляє. Ми розподілили зі своїми хлопцями обов’язки. Я несу короби. Вони — дуло. Хтось — триногу. І так виходимо із ситуації", — каже захисниця.
Оксана Рубаняк — єдина жінка у взводі одного з підрозділів 72 окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців.
"Якщо ти — жінка, то вважають, що певні обов'язки тобі не під силу. Тому треба постійно доводити, що ти це можеш, сама проситися на завдання, тобто отакі моменти були. Але командир в нас — тямущий і завжди підтримував мене. І навіть давав ті завдання, які, можливо, вагався, але потім бачив, що я виконувала їх", — розповідає Оксана Рубаняк.
Дівчина каже, що, як і інші військовослужбовці, має позивний. І він — не Гуцулка Ксеня, як часто пишуть у мережах.
"Мій позивний — Ксена. Мені придумали хлопці цей позивний. Я не знала, як себе називати. Я думала над Гуцулкою Ксенею. Хлопці сказали: "Ні, воно якось гарно, але не твоє". Почали думати-думати й згадали фільм "Ксена". Вона там — відважна, дуже героїчна. Все може робити на рівні з чоловіками, може навіть і більше", — пригадує історію позивного Оксана Рубаняк.
Батьки військовослужбовиці живуть у Верховинському районі. Оксана розповідає, відколи приїхала з війни, ще не бачилася з ними. Додає, що вони протягом двох місяців не знали, що їхня донька — на фронті.
"Вони здогадувалися. Постійно питали, де я, що я роблю, чому не приїжджаю додому. Я придумувала постійно якісь відмовки, але вже коли це стало явним, то вони сказали: "Тоді тримайся там. До перемоги!" — каже військовослужбовиця.
Наступного тижня Оксана повертається на фронт. Коли приїде знову додому — не знає.
"Зараз я з побратимами воюємо на Східному фронті. Я не можу вказувати напрямок. Війна — не проста, досить складно щось говорити, розповідати. Ми робимо все можливе, щоб відбити ворога", — каже Оксана Рубаняк.
Читайте також
- Анастасія Зоріна з Херсонщини складала в окупації вступні іспити у коледж у Франківську. Як це було
- "Питання: чи йти на війну, собі не ставив". Як "на нулі" воює прикарпатський ультрас Янкі
- Дівчина-воїн. Як на фронті воює гуцулка Ксеня з Верховинщини
Читайте нас у Telegram: головні новини Івано-Франківщини
Станьте частиною Суспільного: повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини й ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Користувачі акаунтів Google можуть заповнити форму тут. Ваші історії важливі для нас!
