У воєнний час Івано-Франківськ став домівкою для родини Кіричів — Едуарда і Тетяни. Він — художник-постановник серій мультиплікаційних фільмів про козаків, "Енеїди", "Лиса Микити", вона — психологиня. До початку активних бойових дій в Україні Кіричі мешкали у Києві. На Прикарпаття подружжя приїхало в евакуаційному потязі.
Про перші враження від Івано-Франківська та його жителів, творчі зустрічі з місцевими школярами, особливості створення мультиплікаційних фільмів та їхній успіх, а також про те, чому козаки у мультфільмах не розмовляють, Едуард і Тетяна розповіли в етері Українського радіо Карпати.
Де "слово "Україна" — не порожній звук"
Тетяна Кірич каже, що вони з чоловіком не поспішали виїжджати з Києва і залишати свою домівку. Але коли військові дії загострилися, Кіричі за порадою друзів вирішили пошукати безпечніше місце.
"Я колись працювала в організації "Турбота про літніх в Україні". Моя знайома поширила інформацію по десятьох містах, де є її осередки, і відгукнулася Зінаїда Зінько з Івано-Франківська. Тож ми пішли на вокзал, і там вже нам допомагали волонтери. Ми були зовсім безпорадні, у шоковому стані. Чекали на вокзалі десь зо п’ять годин", — розповіла Тетяна.
У купе Кіричі їхали з десятьма людьми. За словами подружжя, їхні попутники були з Броварів, Боярки, Ірпеня. Вони розповідали, що почуваються дуже виснаженими, адже по 10 днів не виходили зі сховищ, рятуючись від обстрілів.
В Івано-Франківську сім’ю зустріли волонтери.
"Вони нас наче крилами огорнули. Ми приїхали в місто о 3:00. Але і в цей пізній час нас пригостили чаєм, кавою, запропонували і борщик, і картоплю. А зранку Зінаїда Зінько поселила нас у своєї знайомої", — пригадує жінка.
Едуард Кірич також ділиться своїми враженнями від Івано-Франківська.
"Я з такими людьми тут познайомився! Це — диво! Вони — віддані. Тут слово "Україна" — не порожній звук. Це — кров, честь, гонор", — каже чоловік.
З його слів, Івано-Франківськ вразив родину кількістю музеїв і пам'ятних дощок на міських вулицях. Сподобалися подружжю і вистави, які переглянули в драмтеатрі, зокрема "Енеїда" і "Гуцульське весілє".
Зараз Едуард і Тетяна волонтерять — проводять зустрічі зі школярами, розповідаючи про те, хто такі козаки, як створювати мультфільми, що потрібно для того, щоб стати аніматором.
Мультфільм — це тисячі малюнків
Мультиплікаційний фільм — це праця творчої команди із двохсот митців, розповідає Едуард Кірич.
"Мультфільм показують 10 хвилин, а для нього треба створити 14 тисяч малюнків. Їх переглядала художня рада. Показували на екрані твій матеріал, твої нерозфарбовані малюнки. А тоді казали, що треба виправити. Це вирішував цілий колектив, де були дуже гарні й талановиті люди", — пригадує художник-постановник.
Раніше, за словами Едуарда Кірича, всі малюнки для мультфільмів створювали вручну. Зараз є можливість використовувати комп'ютерні програми.
Нагороди за "Козаків" забрали в Москву
Мультфільмам "Як козаки олімпійцями стали" і "Як козаки наречених визволяли" присудили нагороди, пригадує Едуард Кірич.
Перший із цих мультфільмів, який відзняли у 1978 році, виборов бронзову медаль на Всесоюзному фестивалі спортивних фільмів у Ленінграді (тепер Санкт-Петербург — ред.). Інший, 1973 року випуску, відзначили другою премією "Срібний сестерцій" на IV міжнародному кінофестивалі у Швейцарії.
Ці нагороди, за словами Едуарда Кірича, не отримали творчі групи, які працювали над створенням мультфільмів.
"Якась жінка із "Госкіно" поїхала, забрала ці дві медалі. Їй поаплодували за те, що вона кіно таке зробила гарне, і вона відвезла нагороди в Москву. То є Москва, то – "путінщина" ще з XIV століття", — говорить Едуард Кірич.
Чому козаки у мультфільмі не розмовляють?
Тоді, коли створювали перші анімаційні фільми про козаків (1967-1979 роки — ред.), їхні герої могли розмовляти тільки російською мовою, пояснює Едуард Кірич. Розуміючи це, режисер Володимир Дахно знайшов "хитру мотивацію", щоб відмовитися від такого.
"Він казав: "Я не хочу, щоб вони розмовляли. Інші народи, як от французи, їх не зрозуміють". І це врятувало "Козаків". Вони залишилися, і серій про них ставало все більше й більше", — розповів Едуард Кірич.
Тетяна Кірич додала: знає, що зараз мультфільми про козаків транслюють пасажирам китайських і латиноамериканських авіаліній.
"І всі бачать, всі розуміють", — каже жінка.
"У мене є Іван Котляревський"
У 1991 році на студії "Укранімафільм" завершили роботу над створенням мультфільму "Енеїда" за мотивами поеми Івана Котляревського. Замовлення на творчу роботу, за словами Едуарда Кірича, отримали з Москви.
"Чого, чому? Досі не розумію. Одразу пішли писати сценарій писаки. А я кажу: "Якщо буду художником у цій роботі, то ніяких "письменників". У мене є Іван Котляревський. Він — фундатор української літератури. Тарас Шевченко називав його батьком", — пригадує творець.
Тексти російської літератури, як сказав художник-мультиплікатор, його не приваблювали.
"Мені подобалися не російські, а давньоруські твори — "Слово о полку Ігоревім". Там — праукраїнська мова. Робив мультфільм за цим твором", — сказав Едуард Кірич.
Цього року – ювілей
2 червня Едуарду Кіричу виповниться 80 років. До ювілею, каже дружина Тетяна, планували видати два альбоми з роботами художника.
"Подали проєкт до Українського культурного фонду. Хотіли видати альбом з роботами, які готувалися для мультфільму "Енеїда". І ще один альбом — з тими малюнками, які нікуди не увійшли, за якими не відзняли фільмів", — розповіла Тетяна Кірич.
Реалізувати плани завадила війна. Та Кіричі вірять, що вона завершиться перемогою України, і тоді вони таки зможуть втілити свої мрії.
Читайте також
- У модельній школі Івано-Франківська волонтери безкоштовно навчають дітей-переселенців
- У Нідерландах підтримали івано-франківських мімів та збирали гроші для ЗСУ
- "Мистецтво – моя зброя". Художниця із Франківська виставила на аукціон картину, щоб допомогти ЗСУ
Читайте нас у Telegram: головні новини Івано-Франківщини
Станьте частиною Суспільного: повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини й ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Користувачі акаунтів Google можуть заповнити форму тут. Ваші історії важливі для нас!