Двічі переселенка. Сповідь жінки, яка з родичами виїхала з окупованого Маріуполя

Двічі переселенка. Сповідь жінки, яка з родичами виїхала з окупованого Маріуполя

Ексклюзивно
Двічі переселенка. Сповідь жінки, яка з родичами виїхала з окупованого Маріуполя
. Фото: Суспільне Карпати

Вона двічі покидала домівку через бойові дії у містах, де мешкала. Жила у коридорі та у холодній квартирі, а на вулицях бачила тіла мертвих. Жителька Маріуполя Олена, яка через повномасштабне вторгнення РФ в Україну з родиною потрапила на Прикарпаття, розповіла кореспондентці Суспільного свою історію.

У 2014 році Олена через бойові дії переїхала з Донецька до Маріуполя. 24 лютого 2022 її знову застала війна.

В окупованому Маріуполі

"Люди, які мешкають у місті Маріуполь, — немиті, без води, без їжі, під обстрілами. Це — страшно. Я розумію, що, мабуть, весь світ, влада також переймаються та намагаються щось зробити, але робіть швидше, бо це — такі умови, в яких не можна жити", — звертається жінка.

У Маріуполі, каже Олена, не було достатньо бомбосховищ – люди ховалися в коридорах, на сходових клітках.

"На дев’ятий день війни до сусіднього під’їзду приблизно о 10:00 прилетіла ракета. Це — те, що закарбувалося в пам’яті. Це — дуже страшно. Однак мешкати в підвалах ми не могли, тому що вже на той час у кожному підвалі, де був магазин, якась студія — що завгодно, там мешкало багато-багато сімей", — розповідає Олена.

Двічі переселенка. Сповідь жінки, яка з родичами виїхала з окупованого Маріуполя
Мати Олени дізналася, що донька жива, за три тижні. Фото: Суспільне Карпати

Жінка пригадує, незабаром пропали світло та вода. Ще за дві доби вимкнули газ. Мародери почали спустошувати магазини та квартири. Єдиний магазин, який вцілів – пекарня, працівники якої ділилися з людьми всім, що залишилося. Люди готували їжу на багатті біля своїх будинків

"У нас був казан, в людей — каструлі. Виходили з якимось пшоном, рисом. У когось — щось там, що залишалося. Картоплю запікали. Тому що, коли вимкнули світло, була чомусь тепла погода і швидко попсувалося те, що було в морозилках. За декілька днів настав мороз", — розповідає Олена.

З її слів, жодної інформації маріупольці не мали, окрім того, що могли побачити на власні очі. Мобільний зв’язок у місті був лише у декількох місцях, які час від часу обстрілювали солдати РФ. Телефон Олена тримала вимкненим, вмикала його тільки тоді, коли потрібно було надіслати повідомлення родичам про те, що вона жива. Її мати дізналася, що донька жива, за три тижні.

Через вибухи та обстріли в будинках вибило вікна, в помешканнях було холодно. Тоді Олена перебралася до куми, в якої квартира вціліла.

"Це — дуже холодно, неможливо зігрітися. Ти не можеш роздягтися, ти — під багатьма ковдрами. Ти мимоволі скручуєшся, як ембріон, щоб зберегти якесь тепло. І десь о 6:00 ти вимушено прокидаєшся, біжиш шукати якісь дрова, щоб розвести багаття та приготувати собі чай", — ділиться Олена.

Дорога на захід

Коли жінка дізналася, що з Маріуполя почали випускати автівки, шукала тих, хто б зміг її вивезти. Вона пригадує, дивом вибралася з родиною на попутному автомобілі за межі окупованого міста. Чоловік, що їх підібрав, їхав за родичами, проте потрапив під обстріл і повертався. Коли побачив людей, що стояли біля дороги, зупинився.

Двічі переселенка. Сповідь жінки, яка з родичами виїхала з окупованого Маріуполя
Фото: Суспільне Карпати

"Ми поставили дитину з матір’ю. Проїжджало багато автівок. Вони бачать маленьку дитину, є вільні місця в автомобілях і люди бояться, я не знаю, чому вони їдуть повз. Це — дуже страшно. І він — цей чоловік, дай Боже йому здоров’я, розповів, що втратив свій будинок і наразі мешкає в маленькому селищі на узбережжі", — розповідає жінка.

Із селища Олена з родичами добралася до Бердянська. Звідти планували виїхати через "зелений коридор" до Запоріжжя, проте під селом Василівка російські війська, порушуючи домовленості, почали стріляти. Люди стоячи перебули ніч в автобусі, поки сапери перевіряли дорогу. Ця поїздка, зі слів Олени, тривала 22 години.

"Я запам’ятала, що літній жінці було дуже погано зі серцем і вона втрачала свідомість. Я була змушена піти до Червоного Хреста. Вони хоч підійшли, але роз’яснили нам, що це — наші проблеми, вони нами не опікуються, і щоб ми розв'язували свої проблеми самі й до них не зверталися", — каже Олена.

Із Запоріжжя до Львова жінка з родичами доїхала евакуаційним потягом. Звідти — також залізницею — на Прикарпаття. Олена каже, що радіє кожній звістці про маріупольців, яким вдалося виїхати з окупації.

Читайте також

Читайте нас у Telegram: головні новини Івано-Франківщини

Станьте частиною Суспільного: повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини й ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Користувачі акаунтів Google можуть заповнити форму тут. Ваші історії важливі для нас!

На початок