Анастасію Шкварелюк із села Петрів, що на Івано-Франківщині, на початку 1940 року німецькі окупанти відправили на роботу в Австрію як остарбайтерку. Декількома роками пізніше її односелицю Ганну Гнатюк вже радянська окупаційна влада вислала у Норильський концтабір за співпрацю з воїнами УПА.
Обидві жінки — прабабусі прикарпатки Юлії Івасюти по маминій лінії. Нині дівчина навчається на 4 курсі факультету історії Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника й досліджує біографію своїх предків.
Про репресії жінок та їхній опір тоталітарному режимові у XX столітті на прикладі родинної історії Юлії Івасюти — у матеріалі Суспільного до Дня пам'яті та примирення.
Історія Ганни Гнатюк
Ганна Максимчук народилася у 1919 році в селі Петрів неподалік Тлумача. У 14-15 років дівчинка стала зв’язковою УПА.
"Вона була частиною активної молоді. Всі твої друзі, знайомі, родичі — у проводі, всі — при ділі", — розповідає правнучка жінки Юлія Івасюта.
У 1938 році Ганна одружилася з Іваном Гнатюком і взяла його прізвище. У хаті, куди дівчина прийшла невісткою, діяло місцеве товариство "Просвіта", організоване її тестем Онуфрієм Гнатюком двадцятьма роками раніше. Ганна стала членкинею "Просвіти" й, крім того, товариства "Луг".
Іван Гнатюк загинув під час II світової, і Ганна залишилася одна з двома дітьми — синами Іваном і Михайлом. Попри це, жінка продовжила допомагати воякам УПА.
"Дуже багато родичів і чоловіка, і її брати, вуйки — всі були залучені до цього руху. Вона готувала їжу, передавала медикаменти, чистий одяг. Це — також важливо: знати, що тут є такий будиночок, в який ти можеш тихенько вночі забігти. Вояки УПА дуже стежили за гігієною: чоловіки завжди були виголені, завжди — чиста сорочка. Тому для них це мало значення", — говорить Юлія Івасюта.
Втім наприкінці 1940-х років Ганну Гнатюк видали радянським органам безпеки двоє сусідів і квартирантка, яка працювала вчителькою у селі.
Енкаведисти заарештували Ганну в 1948 році за співпрацю з "бандитами" — заготівлю ліків та їжі для повстанців. У матеріалах кримінальної справи написали, що в 1947 жінка підтримувала зв’язки з учасниками підпілля ОУН — "Моряком" і "Гонтою".
"Хлопці з лісу довго не мовчали. Наступного дня після арешту сусідку знайшли повішеною. Свої за своїх завжди помстяться", — каже Юлія Івасюта.
Ганну Гнатюк неодноразово допитували, однак жодного разу жінка своєї вини не визнала, бо не вважала, що вчиняла неправильно. Крім тримання під вартою, в сім’ї Ганни конфіскували майно.
"Що прикметно: у матеріалах справи пише тільки про невеличку суму грошей [50 рублів], але насправді конфіскували й тварин. За родинними переказами, енкаведисти вкрали три старовинні брошки", — розповідає правнука жінки.
Суду у справі Ганни Гнатюк не було. Натомість вирок винесла особлива нарада при МДБМіністерство державної безпеки СРСР — строк у Норильському концтаборі.
"Це — один із найсуворіших таборів ГУЛАГу. Він — за полярним колом. Літо там — місяць на рік. Постійний холод, важкі роботи. Конкретно Ганна рубала ліс. Впродовж шести років вона навіть не могла зняти свого взуття. Босим на землю ти не ступав, бо якщо говорити про вулицю, то це — дикий холод, а якщо про приміщення, то це — бараки з відсутністю якоїсь підлоги", — розповідає Юлія Івасюта.
З її слів, Ганна Гнатюк брала участь у Норильському повстанні в’язнів: "Вона була залучена, не боялася виявити свою позицію попри те, що просила помилування у радянської влади. Але її національна свідомість, бажання допомогти своїм сестрам, подругам там, у Норильську, нею ж рухало".
Після численних листів з проханнями про помилування і завдяки "хрущовській амністії" у 1954 році Ганна Гнатюк повернулася додому. У селі Петрів на неї чекали сини, які під час маминого заслання жили в родичів загиблого батька.
"Почнімо з того, що коли її заарештували, тут була досить велика господарка. Попри те, що це були повоєнні роки, це були досить серйозні ґазди. Вона приїхала додому, а вдома нічого немає. Повна розруха. На тебе кожен показує пальцем, тому що ти тільки-но повернулася з табору. І людям начхати, чи тебе засудили через політичну статтю, чи щось інше. Але ти бачиш своїх дітей, і це, мені здається, було найбільшою мотивацією. Жінка засукала рукави й почала працювати", — розповідає Юлія Івасюта.
Дві заяви Ганни Гнатюк на реабілітацію у 1986 й 1988 роках радянська влада відхилила. Повернути чесне ім’я жінці вдалося тільки після відновлення незалежності України — у 1991.
Померла Ганна Гнатюк 20 травня 2000 року. Їй було 80.
Історія Анастасії Шкварелюк
Анастасія Шкварелюк народилася в 1922 році. У 1942 німецькі окупанти відправили її на примусові роботи в Австрію, у місто Готенман.
"Вона казала, що потрапила до австрійця Баура й була домогосподаркою. Дітей там бавила — дівчинку і хлопчика. Готувала їм їсти. Мама казала, що було легко, не дуже важко. Вони її любили, поважали", — переповідає донька жінки Ганна Нижник.
Правнука Юлія Івасюта говорить, що сім’я Баура пропонувала Анастасії Шкварелюк залишитися в них.
"Вони дуже її полюбили. Анастасія була тихою, спокійною жінкою, тому звучала така пропозиція. Але вона категорично відмовилася. До того ж радянська влада дуже активно насідала, аби люди поверталися додому з місць своїх примусових робіт", — розповідає Юлія Івасюта.
Тож у 1945 році Анастасія Шкварелюк повернулася у Петрів. Додому жінка привезла рецепти ягідного киселю й декілька суконь. До кінця життя вона працювала на фермі. Про роботу остарбайтеркою майже нічого ніколи не розповідала.
"Жінка це не тільки лікарка, не тільки людина, яка готує їжу"
Юлія Івасюта говорить: переконана, що історична пам’ять передається з покоління в покоління.
"Ми всмоктуємо з молоком мами ті слова, які говорять нам наші матері, бабусі, прабабусі. В історіографії та й загалом у світі є такий вислів: "Війна має чоловіче обличчя". Але як показувала Перша світова війна, Друга, показує сучасна війна — без жінки не може бути перемоги. Жінка це не тільки лікарка, яка дбає про хворих, не тільки людина, яка готує їжу, дбає про одяг. Жінка — це та, яка бере в руки зброю і бореться до останнього", — каже Юлія Івасюта.
Підписуйтеся на новини Суспільне Івано-Франківськ у Facebook, Telegram, Viber, WhatsApp, Instagram, TikTok та YouTube
