Евакуаційний підрозділ "Форсаж" — медики першого стрілецького батальйону 56 окремої мотопіхотної Маріупольської бригади працюють поблизу Часового Яру. Вдень і вночі, по бездоріжжю і під обстрілами, підриваючись на мінах "пелюстках", їдуть на передову, щоб врятувати побратимів. Чому не працює "золота година" надання допомоги пораненим на полі боюзбереження життя, навіщо обіймають поранених, якою зброєю росіяни намагаються знищити медиків та яка вона "евакуація 200" — військові розповіли Суспільне Донбас.
"Це дуже гарна машина. Хоч вона трошки побита, побачила багато. Але нормальна, швидка. Мотор хороший, жвавий. І повний привод. Головне — повний привод", — розповідає про пікап, на якому евакуюють поранених водій підрозділу "Форсаж" 56 ОМПБр Євген.
Вісім років Євген їздив за кермом швидкої, а тепер на цьому пікапі вивозить поранених з передової. Каже — на ньому відповідальність і за життя медика, і пораненого, коли на рахунку кожна секунда.
"Дороги дуже важкі, бо вони заміновані. Грубо кажучи, там одне направлення. Коли ти відхиляєшся трохи вліво чи вправо, можеш наїхати на "пелюстку"протипіхотна міна натискної дії. Зупиняться не можна. Літає багато FPV-дронів. Якщо зупинився, в тебе є буквально 5-6 хвилин. Відразу або мінометка обстрілює, або FPV може влетіти", — каже Євген.
Підрозділ "Форсаж" — евакуаційне відділення першого стрілецького батальйону 56 мотопіхотної бригади. Працюють в районі Часового Яру.
"Переважно мінно-вибухові поранення. Або від "скидів", або від "прильотів". Переважна більшість — "скиди". Дуже великий з їхнього боку дроновий тиск", — розповідає Владислав — він санінструктор підрозділу "Форсаж" 56 ОМПБр.
"Є певні стандарти, теж MARCHM (Massive bleeding) - Масована кровотеча. A (Airway Management) - Управління дихальними шляхами. R (Respiration) - Дихання., ми тому всьому навчалися. Але ситуації бувають різні. Ми імпровізуємо", — каже Владислав.
"Бувають такі ситуації, коли не тільки пульс бійця не відчуваєш, свій знайти не можеш. Раніше було таке поняття, як "золота година". Наразі воно скасоване, і ми зараз ним не користуємось. Змінились реалії війни. Ми адаптуємось також по ходу. Переважно від години до півтори ми намагаємось евакуювати. Але були ситуації, коли й добу чекали хлопці", — пояснює санінструктор.
Санітар Євген у підрозділі з початку повномасштабного вторгнення. Каже: доводилось забирати поранених, коли за пів сотні метрів йшов бій.
"Важких забираємо в кузові. Лежимо, обійняв його, зафіксував ноги, руку під голову. І їдемо, трясемось, б'ємо себе, але не його", — говорить санітар підрозділу "Форсаж" 56 ОМПБр Євген.
"Найважче, коли ми приїжджаємо, а там на точці одна чи дві людини нас зустрічають з "трійкою" важкою або "двійкою" в гіршому випадку. А та "двійка" важить за 120 кілограмів. І ми не можемо просто фізично це тіло підняти на пікап. Але працює адреналін завжди", — каже Євген.
Самі медики теж неодноразово ставали мішенню для росіян, каже Євген.
"З фанери зроблені літаки із зарядом, як FPV. І він безшумний. На РЕБрадіоелектронна боротьба взагалі не реагує. Просто летить — тебе знищує. Вони зараз переважно у бліндажі цілять, посадки. Нещодавно по нас, по бліндажу, вдарив. Удар був такий, як 120-й мінометний снаряд. Деталі ми знайшли. Поламані, звісно. Але видно, що вони не ножем виточені, саме на верстатах вирізані. І до них кріпиться електроніка, заряд, керування", — каже Євген.
Їхати за пораненим, кажуть медики, краще у сутінках — вранці чи ввечері. Працюють же цілодобово. Жартують: вони — та сама "швидка", тільки на війні.
