24 лютого 2022 року прикордонник Роман Мещеряков з Маріуполя Донецької області був на чергуванні в Азовському морі. Зовсім нещодавно родина придбала омріяний будинок, там подружжя планувало ростити дітей та зустріти старість. Під час боїв за рідне місто Роман отримав важкі поранення. Пройшов "Азовсталь", ампутацію руки, полон.
Його звільнили під час найпершого обміну влітку 2022-го, військовослужбовець знову став у стрій — у Львівській прикордонний загін. А згодом захопився спортом, відчув азарт.
Про те, як обороняв місто із дев’ятьма зламаними ребрами, про ампутацію руки у бункері "Азовсталі", про ставлення у колонії в Оленівці та відновлення після повернення з полону. А ще про два протези та план займатися реабілітацією ветеранів — читайте, як 24 лютого 2022-го змінило життя Романа і як йому вдається відновлюватися після випробувань.
Родина Романа Мещерякова у 2021 році купила омріяний будинок у Маріуполі Донецької області, там подружжя планувало ростити дітей та зустріти старість, розповідає чоловік.
"У Маріуполі будинок, рік як купив — у лютому 2021 року, а у лютому 2022 року поїхав. Я все життя по орендованих квартирах живу. Це моя мрія, я вже думав: ось будинок і пару років як на пенсію", — ділиться ветеран.
Повномасштабне вторгнення прикордонник зустрів у морі на чергуванні. Розповідає, як професійний військовий, відчував, що швидко це все не скінчиться.
"Коли вже все почалось, то наказ був зайти в базу. Ми поряд з ними проходили, російські кораблі стояли в морі. Я не знаю чого вони тоді ще не стріляли, але ми зайшли в порт Маріуполя", — розповів прикордонник.
Облога Маріуполя, "Азовсталь" та полон
Попри вмовляння чоловіка виїжджати, дружина Романа з дітьми лишалася у місті. Якийсь час вони жили у власному будинку, у підвалі якого були запаси харчів. Утім через обстріли родина перемістилася в іншу частину міста.
"По підвалах ховалися. А потім виїхали. Вибиралися легковою автівкою, в якій було дванадцять людей — більшість діти. Поки доїхали до Бердянська, 26 кацапських постів проїхали. Там переночували у знайомих. Далі з Червоним Хрестом через Василівку під обстрілами ще добу їхали з окупації", — згадує події тих днів чоловік.
Поки дружина з дітьми вибиралася з Маріуполя у бік західної України, Роман відбивав атаки армії РФ. Військовослужбовець каже, бої були такі жорстокі, що вийти живим з міста на Донеччині, він не сподівався.
"Ми всі знали, що там до останнього. Ми робили все для того, щоб якомога більше забрати ворога з собою. Я вже був налаштований на те, що все, що я не повернусь", — запевняє Роман.
Про своє перше поранення маріуполець згадує неохоче. Про те, що в нього зламані дев'ять ребер, він дізнався місяць по тому.
"Як сталося, що зламалися дев'ять ребер, я не знаю. На якому я там адреналіні ще майже добу ганяв, воював. Ми трьохсотих носили. А потім уже все, я не міг ходити. Згодом у Запоріжжі рентген зробили — з одної сторони шість, і з другої — три ребра зламались. Як я там ходив, взагалі не знаю", — розповів прикордонник.
Друге, ще серйозніше поранення Роман Мещеряков отримав, коли після артобстрілу з боку російських військ, намагався дістати з-під завалів бойового товариша: "Я хотів дістати його, але прилетіло ще раз і на мене впав дах".
На Азовсталь до своїх пробивалися уночі — інколи автомобілем, частіше пішки. За словами військовослужбовця, завод тримали місяць — з 15 квітня по 15 травня.
Там його прооперували — ампутували руку.
"На Азовсталі були медики, я ще під наркозом різався. Після — вже не було. Це найстрашніше, що тільки можна уявити", — зауважує Роман.
Вихід в полон: в Оленівській колонії маріуполець провів місяць
В Оленівці Романа Мещерякова помістили в камеру. У приміщенні, яке розраховане було на сто людей, утримували п'ятсот військовополонених. Води не було, їжу давали однакову. Як розповідає військовослужбовець, їсти змушені були гарячим і поспіхом.
"Вода привізна, з якихось ставків набирали. Годували три рази на добу. Каша — пшениця мелена — ячна, яку їли гарячою. Іде черга, там 300 людей, наприклад. За столом — п'ятнадцять, плюс-мінус, припустимо. Перші беруть їжу, сідають, і так пішла, пішла черга. Не встиг поїсти, значить — голодний. Тобто сідали й раптом гаряче, їли похапцем", — згадує чоловік.
29 червня Романа Мещерякова обміняли. В Оленівській колонії чоловік провів майже півтора місяця. Він був серед перших 26 військовополонених, яких повернула Україна, оскільки мав тяжке поранення.
"Найнезрозумілішим лишається і досі чому там, в полоні, вони так жорстоко ставилися до нас. Саме українці. Я не знаю, з такою злобою, тобто, як на мене, москалі лояльніше ставилися. Із заходу ти чи зі сходу — вони однаково ненавидять усіх", — ділиться військовий.
Про сам обмін, додає він, російські військові нічого не говорили — посадили в автобус і повезли, не пояснюючи, куди й для чого. Як колишній моряк, Роман орієнтувався по сонцю. Коли воно почало світити в спину, розповідає чоловік, зрозумів, що рухаються в правильному напрямку — в бік України.
Як тільки заїхали на вільну Україну, першій зателефонував дружині, згадує Роман.
"Тільки-тільки обміняли, тільки заїхали — перекур, вискакуємо з автобусів, там репортери зустрічали, знайшов у когось телефон і зателефонував додому. Дзвоню їй, кажу, що вже в Україні — радості було! Дружина плакала, не могла повірити", — розповідає маріуполець.
З родиною прикордонник зустрівся у шпиталі в Києві.
Реабілітація та занурення у спорт
Як розповідає ветеран, наслідки поранень даються в знаки. Він регулярно проходить лікування. З протезами, каже він, допомогли — один має від держави, інший — волонтерський.
"Я не вірив, що таке можливо. У "Тіктоці" потрапив на ролик про протезування, у коментарях знайшов телефонував. Набрав — кажуть, зробимо, якщо приїдете до нас в Латвію. Вони дали нам запрошення, і я поїхав. На кордоні зустріли, там у місцевих волонтерів ми майже місяць жили, такі привітні. У Латвії, мабуть, українських прапорів я побачив більше, ніж в Україні. Там така підтримка — шалена", — захоплюється маріуполець.
Після реабілітації Роман повернувся на службу.
"Треба ж комусь то робити. Я не можу бути на сході. Хтось звідси поїхав туди те робити. А я тут на кордоні був. Але зараз, ось 2 січня, я звільнився", — зазначив Мещеряков.
Попри важкі поранення, чоловік долучився до спортивних змагань – "Ігри нескорених" та міжнародний турнір "Strong Spirit’s Games" в Іспанії.
Як сам зізнається, тренуватися було непросто. До занять спортом, каже чоловік, фізичну підготовку мав середню.
"Я моряк, раніше у мене був інакший спосіб життя. А тут пробую і дивлюсь, а хлопці навколо мене такі самі, як я — "поламані". У когось травми ще гірші, але ніхто себе не шкодує. Усі в першу чергу доводять собі, що життя не зупинилося. По собі відчуваю, як така реабілітація, добре діє на мій загальний стан, зокрема психологічний", — розповів ветеран.
Серед вправ на змаганнях були: веслування на тренажерах, паверліфтинг — жим лежачі, підняття гирі. А ще — стрільба з лука.
"Уявіть собі — стріляв… зубами! Мені сподобалося, я просто спробував — мені зайшло. Спорт і змагання стали частиною мого життя. У мені прокинувся спортивний азарт — я постійно в очікуванні нових змагань", — ділиться колишній моряк.
"Ми їздили в Мадрид на змагання. У нас було кілька днів, ми з хлопцями в шістьох вийняли машину і поїхали на море, покупатися. Мені просто цього так не вистачає. Цей запах, вологість морська — наче додому в Маріуполь приїхав".
Роман поринув у спорт і виношує ідею створення реабілітаційної програми для військовослужбовців.
"Оскільки я звільнився, то хочу займатись чимось корисним — реабілітацією хлопців. Спортивною реабілітацією, адаптивними видами спорту. Щоб хлопці якось приходили до тями. Я знаю, що треба робити, як їм допомогти. Хочу це робити", — наголошує Роман Мещеряков.
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, WhatsApp, Facebook, YouTube та Instagram
