Два тижні пробув у заручниках російських солдатів і вирвався з окупації під пострілами окупантів. Житель Курахового Олег наразі лікується в одному з медичних закладів Дніпропетровщини. Розказує: вдома через обстріли армії РФ йому довелося понад місяць жити в підвалі, потім — разом ще з кількома цивільними побувати в полоні окупантів. Під час втечі від росіян він вистрибнув з вікна багатоповерхівки та зламав ногу. Звернутися до лікарів зміг лише через кілька діб.
Як із товаришем виїхав з Курахового, з району вже захопленого армією РФ — історію чоловік розказав Суспільне Донбас.
58-річний Олег вчиться ходити на милицях в лікарні. До медичного закладу на Дніпропетровщині він потрапив місяць тому — коли вирвався із захопленого російськими військами району міста Курахове.
Чоловік розказує: з минулого літа через постійні обстріли міста доводилося жити у підвалі багатоповерхівки.
"Світла не було вже в місті з осені, відповідно — ні зв'язку, ні дзвінків, ні інтернету. Максимум можна було — вийти води набрати, подивитися на світло Боже і не більше. Були пічки-буржуйки, щоб приготувати, елементарне зварити. А гуманітарну допомогу, напевно, вже з літа припинили давати", — розказує житель Курахового Олег.
Олег каже: не їхав з міста, бо наглядав за своїм майном та сусідським. Згадує, його будинок потрапив під удар.
"Між нашими будинками прилетів КАБкерована авіаційна бомба, а КАБ великий впав, такої глибини яму залишив — метрів п'ять, і льохи вирвало, і все. Всі вікна повибивало, і двері повибивало. І залишатися охороняти якось не було бажання, але тоді й виїзд припинився з міста", — каже Олег.
Російські війська, говорить Олег, увійшли до Курахового несподівано. Їх з сусідкою окупанти посадили у підвал.
"Проходимо перехрестя, коли чуємо: "Стояти". Ми зупинилися. Підходимо туди, там відчиняються двері: "Заходьте". Ми заходимо туди. І там така перша фраза була: "Вас вітає русскій мір, — говорить Олег.
"Якусь пайку нам давали маленьку, але я в садку їв, мабуть, більше, ніж там давали. Неля, яка зі мною була, вона така українка була, вона навіть із ними у дискусії вступала. Вона українською розмовляла з ними", — згадує він.
За два тижні полону, розповідає чоловік, вирішив тікати. Довелося стрибати з вікна.
"Я стрибаю туди та починаю тікати, спотикаюся, падаю, знову біжу. І вже розумію, нога мене не слухається. Дивлюсь: а нога вже в бік, тобто вона поламана. Я все одно не зупиняюся, десь на карачках метрів 70 проповз, пробіг і до приватної оселі. Дочекався вечора, знайшов швабру, і зі шваброю (пішов — ред.)", — розповідає чоловік.
Суспільне розповідало історію Геннадія, який врятувався з міста. Саме із ним Олег виїжджав на авто. Та, каже, росіяни відкрили по них вогонь.
"Прострелили два, а потім ще й третє колесо. І ось це на трьох порожніх колесах ми з міста... Там вже не стояло питання: боявся, не боявся. Там вже не було вибору", — каже він.
Так змогли дістатися до українських військових. За кілька діб — до лікарів.
"Вирівняли ногу спицями. Поставили у якесь становище. І почали її опрацьовувати. Хвала лікарям, що врятували ногу", — зазначив Олег.
За словами Олега, попереду в нього ще щонайменше місяць лікування. Далі планує їхати до сестри на Дніпропетровщину. Чоловік — електрозварювальник, хоче знайти роботу за фахом. Має, каже, надію повернутися у звільнене Курахове — на відбудову.
"Закінчилися б ці бойові дії. Поїхати б туди, подивитись, що там уціліло, розгрібати завали. Принаймні я ще не старий, можу принести користь".
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, WhatsApp, Facebook, YouTube та Instagram
Матеріал створено в межах проєкту "Підтримка професійної журналістики під час війни", що реалізується ГО "Інтерньюз-Україна".
