День залізничника: історія колишньої провідниці з Донеччини, що вийшла з окупації

Пів року тому 97-річна Лідія Ломіковська пішки вийшла з окупованої частини селища Очеретине. Йшла цілий день, опираючись на ціпок — без води та їжі, під обстрілами. Здолала 10 кілометрів, аби вибратися на підконтрольну Україні територію, де її забрали військові та поліцейські.

Жінка сорок років пропрацювала провідницею на залізниці, власними руками разом з чоловіком збудувала дім в Очеретиному — і на старість втратила все. Нинішня війна для неї — друга в житті, підлітком вона пережила Другу світову.

Як працювала колись на залізниці, як облаштувалася на новому місці у Дніпрі та чи сподівається повернутися додому — переселенка розповіла Суспільне Донбас.

Лідія Степанівна у 97 років порається на подвір'ї, саджає цибулю та часник на зиму. А в квітні 2024 року пішки вийшла, тікаючи від окупантів, з рідного селища Очеретине Донецької області.

"Взяла лише пальто". 97-річна жінка, що пішки вийшла з окупованого Очеретиного, 40 років працювала на залізниці

Старенька вибралася з окупації спираючись на палицю та ломаку. Кадр з відео/поліція Донеччини

"Паличка ось ця одна була — маненька. І я тією паличкою дійшла до казьоних домів, схопила розбиту дошку, ото як з хат кидало. Я — за ту драну дошку. Вже тоді — з двома. І пішла до асфальту. Дійшла до асфальту і цілий день ішла. Ні води, ні людей — нікого я не бачила", — розповідає бабця.

Лідія йшла від ранку до вечора. Під обстрілами здолала близько десяти кілометрів.

"Стріляли солдати. А куди вони стріляли: чи бачили мене, та, може, мене хотіли вбити? А я вже думаю: та хай уже вбивають. Скільки ж я можу йти", — розповідає переселенка з Очеретиного.

Старенька біля нового будинку в Дніпрі. Суспільне Донбас/Юлія Підгола

На підконтрольній Україні території її зустріли українські солдати та передали поліції. З речей у жінки лишилося тільки пальто.

"Відкрила шифанєр і взяла оце пальто. І шо на голові було. Погоріло все. Оце робила-робила, і на смерть усе приготовила, і все ж купляла хороше, бо можна було купить. Ой Боже-Боже, як вспомню", — бідкається старенька.

Лідія Ломіковська 40 років працювала провідницею. Кадр з відео/Суспільне Донбас

Лідія 40 років пропрацювала на залізниці провідницею. Згадує: об'їздила всю країну, були маршрути й до Москви.

"І на Львов, і на Київ, і на Одесу, а на Москву ми були закріплені. Сорок год уже проробила, так хай, Бог, милує", — розказала Лідія Ломіковська.

Онука Лідії Світлана також з Очеретиного. Показує подарунки, які привезли колезі представники Укрзалізниці.

Онука Лідії Ломіковської Світлана показує подарунки. Суспільне Донбас/Юлія Підгола

"Це кофта, її подарувала залізна дорога, коли приїжджали до нас у гості. Дуже тепла, бабуся в ній спить. І ще вони подарували кружку", — показує онука Світлана.

Цю садибу переселенці з Донеччини подарували доброчинники, коли дізналися її історію. У подарованому будинку в Дніпрі бабуся з онукою мешкають місяць. Про повернення на Донеччину не думають, але мріють ще зібратися великою родиною разом.

"Та нам все одно вже де залишатися. Ну а шо, що ж робити", — ділиться Лідія Ломіковська.

Родина Лідії Ломіковської на світлині. Фото з родинного архіву

"Повертатися додому нікуди — дім згорів теж, і наш згорів там. Те, що не добили — догоряє. В Очеретиному всі жили родичі. Куди не глянь — всюди родичі. І так всі роз’їхалися. Тепер, коли ми всі зберемося — невідомо", — розповіла онука Світлана.

Читати ще