27-річна бойова медикиня 93-ї окремої механізованої бригади "Холодний Яр" Тетяна з позивним "Соня" — з Дніпра. Позаду в "Соні" "гарячі" точки Донбасу, вона має нагороди за оборону Бахмута. У війську жінка — від початку повномасштабного вторгнення. Пішла добровільно, покинувши роботу у "швидкій". Зараз вона — головний бойовий медик підрозділу, служить на Донеччині. Історію військової розповідає Суспільне Донбас.
Прийшла у військомат і звідти не відпускали: початок служби у війську
Тетяна — фельдшерка за фахом, п'ять років працювала на "швидкій" на Дніпропетровщині. Та понад два роки служить в армії. Розказує: пішла доброволицею на початку повномасштабного вторгнення.
"Швидка допомога — це добре, але хотілось би допомагати військовим. Рятувати життя хлопцям. Я пішла до військкомату. Мене одразу прийняли. Але залишили у військкоматі, в роті охорони. Довго мене не хотіли відпускати з військкомату, але все ж я настояла і мене перевели. І вже два роки я служу в лавах 93-ї бригади, в лавах ЗСУ", — розповіла Тетяна.
"Золотий хрест" та медаль "За оборону міста Бахмут"
Бригада Тетяни боронила Бахмут та Соледар. Медикиня нагороджена "Золотим Хрестом" та медаллю "За оборону міста Бахмут". Зараз також служить на Бахмутському напрямку.
Страх на фронті, каже, є, але не за себе.
"Після Бахмуту ми стояли в Кліщіївці. В окопі "затрьохсотило" хлопця, я надавала допомогу. Був обстріл. Це все — в окопі. Ти чуєш виходи, рахуєш, через скільки буде прихід. Ти пригинаєшся, але весь час ти — працюєш. Страх є за "трьохсотого"Військовий жаргон. 300 - поранений, 200 - загиблий — за пораненого, за те, щоб все зробити для того, щоб залишити йому кінцівку або врятувати життя", — каже медикиня.
Побут на війні
На війні, говорить Тетяна, в неї обмаль часу для себе. До побуту, говорить, звикла.
"Помитися — є вода, є чайник, місце. Вийшов, сховався — все. Так, зараз складніше з туалетом, бо у нас він був, а потім його розбили. Термуха — це моя піжама. Вже звикли. Все, що на мені — куплене та прислано волонтерами, за формою. Насправді легше купити, аніж носити чоловічу. Бо чоловіче дуже дискомфортне", — говорить Тетяна.
Бойова медикиня визнає: серед військових зараз їй легше, аніж серед цивільних.
"Бо оці вирази: "Коли це закінчиться? Вам там видніше". Звідки мені видніше? З підвалу? Дуже бісить. "А чого вони повинні йти, вони не народжені для війни". А я народжена з автоматом в руках прямо. Мотивація така: я не хочу, щоб прийшли в мій дім, у моє місто. Я не хочу, щоб моє місто було схоже на всі міста, де побували окупанти. Я тут, з хлопцями. Кожен раз, завжди. І я розумію, що я тут потрібна", — говорить бойова медикиня.
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, Viber, Facebook, YouTube та Instagram
Матеріал виготовлено за сприяння Міжнародного Фонду Страхування Журналістів від Асоціації “Незалежних Регіональних Видавців України”, що є складовою програми підтримки Voices of Ukraine, яку координує European Centre for Press and Media Freedom. Voices of Ukraine реалізується у межах Ініціативи Hannah-Arendt-Initiative і фінансується German Federal Foreign Office. Програма забезпечує страхування журналістів, але не впливає на редакційну політику, даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.
