14 вересня в Україні відзначають День танкових військ. 27-річний Олександр Вознюк на позивний "Булат" — головний сержант родом з Житомирщини — має шість років бойового досвіду. Брав участь у боях на Харківщині, Донеччині та Луганщині, зокрема в боях за Сєвєродонецьк. За один із боїв нагороджений Орденом "За мужність". Зараз "Булат" воює на Бахмутському напрямку. Вдома на чоловіка чекає дружина й двоє синів, меншого Олександр жартома називає "Булатик" — малюку п'ять місяців.
Про свій перший бій, танкові "двобої", тяжке поранення і повернення до війська— він розповів Суспільне Донбас.
"Молодість — у Збройних силах України"
Боєць 30-ї окремої механізованої бригади Олександр Вознюк, за першою освітою водій-електрогазозварник. Та за спеціальністю, говорить, не працював — пішов в армі.
"Молодість моя вся — у Збройних силах України", — каже чоловік.
Підписавши контракт, у грудні 2018 року виїхав на першу ротацію. Тоді, пам'ятає, танки здебільшого не залучали до боїв, проте тренування були постійні.
"Ми стояли на другій лінії. Вже у крайньому випадку, коли лізли окупанти, давали команду, і ми виїжджали. А так постійно — тренувалися в резерві. Не було такого, щоб лежали, відпочивали. І це відіграло важливо роль. Коли почалася вже повномасштабна війна, не даремно старалися. Я колись зі своїм командиром роти сварився, казав: "Нащо воно мені на "гражданці" треба?". А він мені говорив: "Поки ти тут — будеш вчитися". Тепер я йому дуже вдячний", — говорить Олександр.
"Перший бій — як у фільмі": бабахнув вісім БМП
Військовослужбовець згадує, перший бій був на Луганщині під час повномасштабного російського вторгнення.
"Перша команда: "До бою!". І ти біжиш, і в тебе мурашки по тілу. І ти розумієш, що це не тренування вже. Як зараз пам'ятаю, це було в Сєвєродонецьку. Виїжджали, стріляли. І по нас стріляли", — ділиться спогадами танкіст. Тоді, каже, були прикомандировані до 79-ї десантної бригади.
"Ми виїжджаємо — все, виходить через поворот. Бачимо — метрів 70-90 — БМП противника. Як у фільмі. Навіть заміри не робив. Прямо наводкою — полум'я. Одразу заряджаю другий. Справа, метрів на 20 більше під деревом стоїть, теж БМП. "Бах-бах" — теж полум'я, все горить там. За той бій я "бабахнув" вісім БМПБойова машина піхоти, один МТ-ЛБМТ_ЛБ - це бойова машина багатоцільового призначення. і не потрапив по бензовозу. Трохи прикро".
Олександр Вознюк отримав орден "За мужність" за танкові бої.
"Орден "За мужність" — це за бої, у яких саме танки на танки воювали. Коли ти виїжджаєш стріляти по посадках, ти питаєш: "Там є "мушка" противника? Танк тобто. І коли ти знаєш, що він там є, вже страх. Як ми воювали: дивимося — один виїжджає, другий, третій. Там підбили, на жаль, один наш танк, й екіпаж у танку залишився. А нам пощастило, виходить", — говорить боєць.
"Танки на танки воювати — це страшна сила. Я скажу, в їх (армії РФ — ред.) велика перевага кількістю. Це раз. І снарядів — теж. І зараз яка війна? Зараз артилерія і дрони"
Тяжке поранення у танку
Перше поранення — контузію отримав на Ізюмському напрямку, розповідає військовий. Вдруге — тяжке поранення дістав під час штурму Бахмута. Лікувався у Дніпрі, потім — у Львові.
"Як штурмували Бахмут, навіть пострілу не зробили. Гуп — і все. Рука на 88 відсотків обгоріла. Обличчя — на 23 відсотки. Спина — повністю майже, ліва сторона. За око боявся, бо обгоріла рогівка. Але дякувати Богу, еа обличчі зажило все. Бо боявся, обличчя обгоріло теж. Постійно дружині казав, що буду як потвора. А вона: "Та ні, що ти таке мелеш". Зажило, як на собаці. Ще красивішим став, ніж був", — жартує військовий.
Вдома у чоловіка — родина. Другий син народився у квітні 2024 року. "Дивишся на світлини — дитя росте, такий кругляк", — ділиться чоловік.
Він переконаний: чоловіки мають ставати на захист країни.
"Візьму не піду я, не піде інший. Ти хочеш, щоб тобі прийшли у вікно постукали? Я не розумію тих, хто тікає за кордон. Це ж твоя країна. Закінчиться війна — тоді вже краще не вертатися. Соромно повинно бути".
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, Viber, Facebook, YouTube та Instagram
Матеріал виготовлено за сприяння Міжнародного Фонду Страхування Журналістів від Асоціації “Незалежних Регіональних Видавців України”, що є складовою програми підтримки Voices of Ukraine, яку координує European Centre for Press and Media Freedom. Voices of Ukraine реалізується у межах Ініціативи Hannah-Arendt-Initiative і фінансується German Federal Foreign Office. Програма забезпечує страхування журналістів, але не впливає на редакційну політику, даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.
